Ми ніколи не знаємо, що насправді думає та відчуває інша людина. Спробувати зрозуміти когось, розгадати його наміри – справжній квест. Особливо, коли цей хтось – жінка. Особливо, коли ця жінка імпонує вам. Мабуть, тому книжка Дафни Дю Мор’є «Моя кузина Рейчел» захоплює, з головою занурює читача в історію й не відпускає до останньої сторінки.
Дафна Дю Мор’є: «Як ви ставитеся до інцесту?»
Дафна Дю Мор’є – визнана Times «однією з найзнаменитіших письменниць англомовного світу», тож навряд чи ви вперше чуєте її ім’я. Чудове українське видання «Ребекки» від видавництва Клуб Сімейного Дозвілля додає шансів вашому знайомству. То можна пропустити всі зрозумілі речі? Письменниця відома, вона писала художні й документальні книжки, її твори вже стали класикою, найвідоміші з них (роман «Ребекка» й оповідання «Птахи») були екранізовані не абиким, а Альфредом Гічкоком! Тут усе зрозуміло. Одним словом Визначна.
Фото: writingstudio.co.za
Зовсім інша справа – особисте життя Дафни Дю Мор’є. Ось, де ховаються сюжети її книжок. Тут вам і нездорові стосунки з батьком та коронна фраза письменниці «Як ви ставитеся до інцесту?». І її чоловік, який кохав одразу двох жінок – Дафну та свою попередню наречену («Ребекка» передає привіт). І лесбійські стосунки письменниці, і взагалі чого тільки нема. Офіційну історію веселого приватного життя читайте в автобіографічній книжці «Берега. Роман о семействе Дюморье», а неофіційну й розкритиковану сім’єю Дю Мор’є – у біографічному фільмі «Дафна» (Daphne, 2007 р.).
Читати: Дафна Дю Мор’є: сім’я як натхнення
Моя кузина Рейчел у рамках анотації
Тема близьких стосунків родичів з особистого життя письменниці перейшла у вигадану історію і знайшла відображення в книжці «Моя кузина Рейчел». Сюжет здається простим. Двоє чоловіків Філіп і його кузен Емброуз живуть разом у сімейному маєтку. Ще в ранньому дитинстві Філіп втратив батьків, тож кузен став його батьком і матір’ю. Емброуза зовсім на вражають жінки.. з усіма їхніми змінами настрою, виносом мізок, криками та іншими вадами. Через це сімейний маєток стає холостяцьким барлогом, де нога жінка ступає лише на звані недільні обіди й то ненадовго.
Если бы мы убивали женщин за их язык, то все мужчины стали бы убийцами.
Сімейне щастя рушить хвороба Емброза, він змушений залишати Філіпа й виїжджати щозими за межі Англії. Одного року трапляється неймовірне – Емброз повідомляє, що зустрів жінку, їхню з Філіпом кузену Рейчел, і безмежно щасливий у її товаристві. Далі ще неймовірніше. Емброз пише, що вони одружуються! І він не повернеться в Англію до вирішення певних справ.
Минає рік. Щасливе подружжя ось-ось приїде до Англії аж раптом… Емброз помирає. Перед смертю він надсилає дивні листи Філіпу, де натякає, що його вбиває дружина. Лікарі, що оглядали пацієнта, запевняють – хвороба Емброза стерла для нього межі між реальністю та вигадкою. Кому повірили б ви? Дафна Дю Мор’є потурбувалася, щоби за період читання книжки ваша думка змінилася максимальну кількість разів.
Нимб – прекрасная вещь, если его можно иногда снимать и становиться человеком.
Рейчел vs Ребекка
Думаєте, ці дві історії майже однакові? Протестую. У книжці «Ребекка» була певна загадка, розгадку якої читачеві варто було покірно дочекатися. «Моя кузина Рейчел» – інший випадок. Тут загадки та ребуси чекають на кожному кроці. Що означала ця фраза? Чому вона так зробила – навмисно чи випадково? Навіщо таке треба? І в самісінькому кінці… А не скажу, що там – прочитайте й дізнайтесь ?
Истина – это нечто неуловимое, невидимое; иногда, сталкиваясь с ней, мы не узнаем ее, и обрести и постичь ее дано только старикам на пороге смерти либо очень чистым душой и молодым.
Рейчел vs Рейчел
Книжка має три однойменні екранізації: 1952 р., 1983 р. та 2017 р. Я не бачила перші дві, але переглянула останню. Вона жахлива. Головна тема книжки – яка Рейчел насправді? Головна тема фільму – що відбувається з людиною, коли вона захоплена (ідеєю або почуттями)? Тому Філіп із чоловіка, який заплутався (не смійтесь із нього, ви й самі заблукаєте в цій історії) перетворився на… ідіота? Імпульсивного дурня? Щось типу того. У противагу цьому, звісно, Рейчел перетворилася на якусь безневинну вівцю. Де загадка? Де напружена атмосфера? Ні, тут нічого такого не буде. Єдиний позитивний момент фільму – прекрасні англійські пейзажі.
Вирок: кіноадаптація програє книжці. І ні, я не завжди так вважаю.
Кому варто прочитати книжку «Моя кузина Рейчел»
- тому, кому не сподобалась «Ребекка» (так, не поспішайте ставити хрест на книжках Дафни Дю Мор’є);
- тому, хто полюбляє класичну прозу;
- поціновувачам копирсання в чужій душі.
Кому не варто читати
- тому, хто полюбляє хеппі-енд;
- тому, хто очікує несподіваних сюжетних поворотів;
- поціновувачам любовних романів (тут усе не так однозначно).
Схожі книжки: Дафна Дю Мор’є «Ребекка», Грэм Грин «Тихий американец», Лорен Ґрофф «Долі та фурії».
93 thoughts on “Дафна Дю Мор’є «Моя кузина Рейчел»: la femme fatale”