#ЧитаємоРазом: «Від хорошого до величного» Джим Коллінз

Продовження флешмобу #УсеПроНонФікшн – потрійна рецензія книжки Джимі Коллінза «Від хорошого до величного». Про умови участі у флешмобі читайте в попереньому матеріалі та поспішайте приєднатися до акції. Уже 36 книголюбів читають нон-фікшн разом із нами!

#ЧитаємоРазом: «Історія Starbucks» Говард Шульц


Оглядачки

нонф


Оля @helga_reads: Цікавлюсь нон-фікшн літературою вже давно. Спочатку читала лише різні мотиваційні книги та психологію для початківців. Після народження першої доньки вельми логічно, що зацікавилася книжками для батьків (виховання й тому подібне), зараз же мені цікаво абсолютно все! Маю надію вас також зацікавити гідними книгами 😉

Оксана @wanderlust_reading: Вважаю, що на кожну нон-фікшн книгу знайдеться свій читач. Комусь припаде до серця бізнес, комусь – психологія, а комусь оповідь про хюґе 🙂 Сама ж знаходжу за кожним напрямком нон-фікшну щось цікаве (хіба що крім економіки :)).

Поліна @belle_library: Впевнена, що нон-фікшн треба читати постійно, адже процес освіти в наш час зупиняти неприйнятно. Проте, до подібної літератури ставлюся з великою обережністю, адже не завжди вона може містити справді корисний матеріал, тому оцінка завжди дуже критична.


Як зберегти досягнуте за Коллінзом, або Хороше – ворог величного


Оксана: Я завжди вважала десятирічну працю Джима Коллінза та його команди чимось надважким через графіки, що очікують на сторінках цієї книги. Для трьохсот сторінок тексту їх і правда забагато, проте вони наочно підкріпляють те, про що говорить Коллінз у своїй книзі.

Страшно подумати, скільки роботи лежить у цій, здавалося, невеликій праці, – десятки, сотні стенограм, дослідження баз даних, зведення інтерв’ю та статей до одного питання: «Що ж саме робить хороші компанії величними та чому одні сягають вершин, а інші занепадають?».

Згідно з Коллінзом, це залежить від п’яти чинників: керівників п’ятого рівня (я просто мрію працювати під керівництвом людини, яку описує автор!); потрібних людей у команді (принцип «спочатку “хто”, потім “що”», можливо, незвичний для нашої країни, проте, вірю, дієвий); вміння вірити в перемогу попри все, тим не менше, відкрито дивлячись неприємним фактам в обличчя; використання «концепції їжака» в подальшому розвитку компанії (а це розуміння, у якій галузі можна стати найкращим, як це використати у своїй економічній моделі та що саме вам подобається робити) і використання технологій – зауважте, не як ключів до успіху, а як акселераторів, що закріпляють успіх.

Особисто мені найбільше сподобалися розділи про керівників – дійсно великі люди, я згодна, не кричать про свої досягнення та просто працюють на благо свого дітища, – та про «концепцію їжака». Не завжди те, у чому ми сильні, має стати основним вектором руху. А от те, у чому можемо стати найсильнішими – мусить. Розуміння, що і з ким потрібно робити, а що, навпаки, перестати – також один із принципів розвитку величі, якого, на жаль, я не бачу поки що в наших компаніях.

Праця Коллінза та його команди, на мою думку, має стати настільною книгою для менеджерів та топ-менеджерів компаній – великих та малих, успішних та тих, що лише розвиваються. Досягти успіху можна за мить, а закріпити його та стати величним – у цьому вам допоможе Джим Коллінз. Не дякуйте. Просто читайте та впроваджуйте, хай навіть ви офіс-менеджер чи секретар – корпоративний дух та культура працюють на всіх рівнях.


Коли графік – це майже кардіограма


Поліна: Починаючи читання даної книги, будьте готові постійно перегортати сторінки в пошуках роз’яснень до посилань, які, на відміну від інших книжок, містяться не унизу сторінки, а в окремому розділі. Звісно, це створює певні незручності, хоча цих посилань не так багато. Сама структура книги – 9 розділів, щедро приправлених графіками та великими таблицями, а також понад 100 сторінок додатків для найприскіпливіших читачів.

Графіків у книзі дуже багато, проте їхня цінність – як кардіограма життя корпорації, з якої зрозумілі зростання та падіння, але чітку цифру за окремий період у них, на жаль, не знайдеш. Я, як людина з загостреним почуттям перфекціонізму, трохи обурилася з цього приводу. Хоча великі таблиці мене потішили, адже вони найкращим чином систематизували те, що було описано словами до цього. Напевно, для нон-фікшну це дуже поширено – постійно повторюватись (майже як на уроках у школі), тому Джим Коллінз постійно намагався повторити одне й те саме, що додало роботи перекладачу. До речі, переклад Оксани Савчин виявився дуже точним та зрозумілим. Найкраще з повторів для мене – це головні факти розділу на двох-трьох сторінках наприкінці кожного розділу.

Читаючи нон-фікшн, я завжди запитую себе – як дана інформація може зарадити мені в моєму житті, адже я, без сумніву, не Стів Джобс і не керівник міжнародної корпорації, тому про наймання співробітників або приймання надважливих рішень і мови не йде. «Від хорошого до величного» дає певні вектори розвитку, які хотілося б використовувати у своєму житті, аби стати краще, але хочу зазначити для всіх – книга написана у 2001 році, і багато прикладів уже не мають тієї сили, яку вони мали 15 років тому. Я не сварю й не хвалю цю книгу, адже важливої інформації в ній достатньо. Проте, як завжди, зауважую, що під час читання книг із категорії нон-фікшн читач повинен зоставатися дуже критичним, і тоді мозок сам виокремить найбільш важливі моменти. Тоді читання буде корисним.


Обов’язково до прочитання кожному, хто має владу


Оля: Розмах дослідження, яке провела команда спеціалістів під керівництвом Джима Коллінза, дійсно вражає. Десять років праці! 11 основних компаній, 11 компаній для порівняння і 6 нереалізованих величних. Тисячі годин записаної плівки зі сперечаннями членів команди, десь стільки ж з інтерв’ю тих, хто займав керівні посади в усіх 27 компаніях і багато-багато іншої кропіткої праці. Саме це, на мою думку, відрізняє книгу «Від хорошого до величного» від багатьох інших бізнес-книжок.

До того ж, книга читалася надзвичайно захопливо, неначе й не нон-фікшн геть. Мене, як і Оксану, найбільше надихнув розділ про надзвичайних керівників 5-го рівня. Було би просто чудово мати таку людину у своєму оточенні, щоби бачити перед собою гідний приклад для наслідування. Але Коллінз трохи заспокоює – пише, що здебільшого люди все-таки мають схильність до того, щоби стати таким керівником. Треба лише докласти зусилля й розвиватись у потрібному напрямку.

Хочу зазначити, що прочитання цієї книжки буде корисним будь-якій людині, що має вплив на інших людей. Наприклад, наприкінці наведено приклад одного тренера, що інтуїтивно дотримувався всіх правил «величної корпорації», й завдяки цьому його команда досягала найвищих показників і здобувала найбільше призів серед подібних собі.

Попри те, що книга вийшла друком уперше у 2001 році, мені здається, що представникам бізнесу в нашій країні є чому повчитись у закордонних фірм, які послужили містеру Коллінзу та його команді за приклад для дослідження.


Кому варто прочитати


Оля: людям, які мають свій бізнес або планують його заснування.

Оксана: усім працівникам компаній, як невеликих, так і корпорацій.

Поліна: керівникам та топ-менеджерам.


Кому не варто читати


Оля: тим людям, хто не має жодного стосунку до бізнесу й не цікавиться цією темою.

Оксана: тим, хто вже знає секрет величності компанії або ж його не потребує.

Поліна: шукачам універсальної моделі успіху, адже в цій книзі її нема.


Схожі книжки


Оля: Джим Коллінз «Величні за власним вибором».

Оксана: Брюс Тулган «Все начальники делают это. Пошаговое руководство по решению (почти) всех проблем менеджера», Шеп Хайкен «Клиентам это нравится. 52 правила для сервиса на высшем уровне».

Поліна: Річард Бренсон «Обнаженный бизнес», Білл Гейтс «Бизнес со скоростью мысли».


Купити книжку в Yakaboo

(Visited 287 times, 1 visits today)
Катерина Молочко
Катерина Молочко
SMM в Yakaboo.ua, книголюб та автор проекту Best Books https://vk.com/b__books. Читаю лишень книжки з певною загадкою (детективи) або важкі психологічні твори (трилери), загалом усе те, що Джої заховав би у морозилку. Вірю, що поганих книжок не існує, є просто не та цільова аудиторія.
https://katemolochko.wixsite.com/blog