Останній осінній флешмоб у рамках рубрики #ЧитаємоРазом триває! Понад п’ятдесят книголюбів відклали інші книжки й разом із нами читають твори Стівена Кінга (#КінгКінгКінг). Як приєднатися до флешмобу? Дізнайтеся про правила участі та призи в нашому instagram, а про другу потрійну рецензію – далі в цій статті.
Стівен Кінг «Про письменство»: мемуари короля жахів
Оглядачки
Оля @helga_reads: Моя любов до творчості Короля почалась із прочитання однієї з його найпопулярніших книжок – «Сяйво». Це було неймовірно, якимось магічним чином Кінг майстерно поєднує прискіпливі, довгі описи й уміння тримати читача в напрузі. Поважаю його за працьовитість (понад 50 книжок! Точно кожен зможе обрати собі щось за смаком, бо пише він не в одному жанрі), цікаві сюжети та сміливість показати людей такими, які вони є – жорстокими, злими, а подекуди й божевільними.
Оксана @wanderlust_reading: Завжди вважала, що Короля жахів називають так через монстрів у його книгах, тому почала знайомство з творчістю Стівена Кінга менш ніж два роки тому. Зараз впевнено називаю його одним з улюблених авторів. Знаю, що кожна книга Кінга подарує відчуття розмови з другом, що розуміє тебе та всі твої вади, водночас кажучи «Ти не одна така. Усі люди жахливі» ? Люблю Кінга за те, що найстрашнішими в його книгах є не жахастики-привиди, а люди та те, що вони коять.
Поліна @belle_library: На відміну від дівчат, які вже деякий час знайомі з Кінгом, я відважилася на знайомство лише цього літа. Проте, перша книга Стівена Кінга з’явилася в мене ще в школі, але хтось узяв її почитати, і так вона й загубилася. Зараз, коли я прочитала лише декілька творів Короля Жахів, починаю розуміти, чому його так люблять читачі з усього світу. Саме тому мені цікаво прочитати декілька його творів за цей місяць, аби зрозуміти – це буде читацьке кохання чи лише захоплення й повага.
#ЧитаємоРазом: «Пульт Ґвенді» Стівен Кінг, Ричард Чизмар
Уроки письменства від Кінга, або Як Стівен став Королем жахів
Оксана: З Кінгом можна бути впевненим в одному – навіть книжка на сто сторінок буде глибокою та змістовною. Що й казати про його мемуари? Лиш те, що я хотіла б читати й читати далі дивовижний мікс автобіографії та лекції про те, як варто писати («варто» – від мене особисто, бо дуже люблю Кінга й розумію, що якби колись писала, то наслідувала б його точно).
Перша частина книги подарує нам деталі про дитинство малого Стіві, його початок творчого шляху та різноманітні пригоди, властиві малим бешкетникам (була б я Кінгом, слово «пригоди» звучало б інакше, проте зауважу цензуру ?). Інколи декількома словами, а інколи цілими абзацами – але завжди влучно та з неповторним гумором – Стівен ділиться особистим, викликаючи в читача відчуття близькості та розмови зі старим другом. Такий формат викликає справжні емоції. Часто я відверто хихотіла над тим, як ріс великий письменник, а інколи й сумувала, як-от на розповіді про його матір.
Друга частина книги, власне, і є «Про письменство». Тут ви не знайдете порад типу «чекайте натхнення» або «не силуйте себе» – навпаки, це неймовірно корисний та практичний довідник. Тут вам і граматика, і побудова речень, і використання (чи, радше, уникання) прислівників – навіть тим, хто не пише, впевнена, буде цікаво читати його детальний розбір текстів для того, щоби порівняти з іншими авторами. Саме читаючи цей розділ та паралельно – книгу іншого автора, я мимоволі почала бачити, що з тексту можна прибрати й тим зробити його легшим та, відповідно, красивішим.
І якщо раніше книги Кінга я вважала магією, тепер розумію – ні, то не магія. То майстерність, а головне – повага до читача, вміння дарувати йому чистий текст, вільний від непотрібних ускладнень. Адже той, хто читає книги, зрозуміє написане. А вміння автора повірити у свою аудиторію та те, що кожен зрозуміє несказане сам, – гідне оплесків. Власне, саме це й роблю завжди, коли читаю Кінга. Браво, маестро!
292 сторінки корисного
Поліна: З першого погляду – книга дуже маленька. «Прочитаю за один вечір» – було подумала я, і вже з перших сторінок зрозуміла, як сильно я помилялась. Це книга, яку треба розтягувати, як травневий мед, вчитуватись у кожне слово, робити нотатки, а потім довго сидіти й обдумувати прочитане. Тільки так корисна інформація, запропонована нам паном Кінгом, залишиться в теренах пам’яті.
Структурно книга складається з чотирьох частин та трьох додатків. Спочатку Стівен Кінг знайомить нас зі своєю біографією. «Ну й навіщо це?» – може запитає хтось. У цьому є логіка, бо коли на власному прикладі Король Жахів розказує про своє становлення письменником, розумієш, що для того, аби писати треба лише одне – писати. Не важливо, хто ти, де живеш, скільки в тебе грошей і вільного часу. Якщо в тебе жага до письменства – то треба творити. Друга частина книги – про ті інструменти, які знадобляться письменнику. І тут не йдеться про олівці, тому не зволікайте цим розділом книги. Третій (і він є основним) розділ книги саме про письменство. Хоча деякі поради Кінга більше стосуються англійської мови, однаково готуйтесь до великої кількості нотаток. У мене, наприклад, їх понад 20.
Наше життя – та ще гойдалка, тому, коли Кінг почав писати цю книгу, він і не міг уявити, що опиниться за крок від смерті. Тому в книзі і з’явився четвертий розділ. Про життя. І тут не треба вже записувати за Стівеном, а треба лише його послухати та пропустити його слова крізь себе. Трохи лірики, і переходимо до додатків. Це розбір оповідання (окреме дякую видавництву за двомовність цього розділу загалом, так і прикладів у тексті зокрема). Інші два додатки – це списки літератури, які припали до смаку Стівену Кінгу.
Читаючи видання розумієш, що це дуже корисний посібник для тих, хто працює з текстами. До нього потрібно постійно повертатися, бо не вистачить лише одного читання для того, аби запам’ятати його поради. Ба більше, ця книжка – це натхнення в друкованому вигляді, тому не порадити її просто неможливо.
Книжка, після якої ви закохаєтесь у Кінга (принаймні, у його творчість) ?
Оля: До прочитання книжки «Про письменство» я не відносила себе до фанатів Кінга, хоч і прочитала вже 10 його робіт (але пишучи про Кінга це всього-на-всього 10 робіт). Здебільшого вони мені сподобалась, але для повної «любові» чогось не вистачало. Тепер я розумію чого саме. Особистості автора за його романами! Дядько Стів просто вражає своєю наполегливістю та завзятістю. Він надихає своїм яскравим прикладом усіх охочих стати письменником і тих, хто про таке навіть не мріє (як я, наприклад).
Завдяки автобіографічній частині книги читач може прослідкувати шлях становлення майбутнього автора більш, ніж 50-ти бестселлерів. Мені особисто дуже сподобалося те, з яким гумором Кінг розповідає, навіть, про найнеприємніші моменти свого життя. Цей гумор не просто вичавить із вас кволу посмішку, а змусить сміятися в голос!
Для американців «Про письменство» – просто золоте дно. Щедрий автор не лише розбирає текст, а ще й подає назви журналів, у яких друкують важливу для письменників-початківців інформацію – які періодичні видання готові публікувати розповіді яких саме жанрів, вимоги до тексту, контактні дані літературних агентів тощо. Якщо вам мало цього, щоби закохатись у автора, почитайте останню частину книжки про страшну аварію, після якої тоді вже відомий усьому світові Король Жахів ледь залишився в живих. І знову його завзятість і сила волі викликаюсь величезну повагу до цього чоловіка.
Від усього серця – рекомендую всім. Краще буде, якщо ви вже читали хоч одну-дві інші книги автора, але і для знайомства теж добре підійде.
Кому варто прочитати
Оля: тим, кого цікавить творчість Кінга, але лякають його «страшні» твори.
Оксана: поціновувачам Кінга, щоби дізнатися більше про автора та тим, хто пише (або лише хоче писати), щоби знати, як потрібно це робити.
Поліна: журналістам, блогерам, та всім тим, хто пише понад 100 слів на день.
Кому не варто читати
Оля: тим, хто панічно боїться спойлерів. Тут Кінг повністю описує «Керрі» та деякі сюжетні повороти інших романів.
Оксана: тим, хто не любить автобіографії або ж книги-довідники з майстерності в будь-якому жанрі.
Поліна: тим, хто не любить читати нон-фікшн.
Схожі книжки
Оля: «Автобиография» Агата Крісті.
Оксана: «Автор, ножницы, бумага. Как быстро писать впечатляющие тексты. 14 уроков» Микола Кононов.
Поліна: «Пиши, сокращай» Людмила Саричева, Максим Ільяхов.
13 thoughts on “#ЧитаємоРазом: «Про письменство. Мемуари про ремесло» Стівен Кінг”