«ЧЧ: Читати.Четвер» з Дмитром Бунецьким: про сиквели Сандерсона та Лю Цисіня

Фото: fridamania.ru

Сьогодні ми поговоримо про сиквели. Знаєте, раніше існувала думка, що продовження завжди гірше за оригінал. Воно, здається, зберігалося до другої частини “Хрещеного батька”, яка, на думку багатьох, виявилася краще першої. Як на мене, сиквели серйозно недооцінюють – візьміть того ж Гомера. Його “Одіссея” часом перевершує “Іліаду” – як мінімум, менше перерахувань імен та більше екшну.

В останніх двох випусках “ЧЧ” я розповідав про “Сталеве серце” (перша частина “Реконерів” Брендона Сандерсона) і “Задачу трьох тіл” (перша частина “На пям’ять про минуле Землі” Лю Цисіня). Сьогодні, як ви вже здогадалися, розповім вам про те, як раптово круто обидва ці твори знайшли подальший розвиток.

Зазначу: перед тим, як братися за “Вогненного месника” Сандерсона, дія якого відбувається в Новілоні (колишньому Нью-Йорку), рекомендую прочитати оповіданнячко під назвою “Митоз”. Нічого особливого, але бійка з клонуючим себе епіком виписана дуже і дуже приємно. До того ж цей епізод згадується в “Вогненному меснику”, так що може бути трішки незрозуміло.

Читати: «ЧЧ: Читати.Четвер» з Дмитром Бунецьким: про «Реконера» Брендона Сандерсона

Отже. Історія Девіда Чарльстона триває. Ви пам’ятаєте, що в небі висить Напасть, яка перетворила частину людей в Епіків. Пам’ятайте, що в першій частині хлопчина Девід щосили вливався до складу Реконерів – групи людей, що борються з Епіками, щоб помститися за смерть батька. Не хочу спойлерити (раптом тут є ті, хто не читав першу частину після моєї рецензії), але, в загальному, помстився. Що було зрозуміло з самого початку – від текстового коміксу навряд чи варто чекати смерті всіх героїв в першій же частині, вірно? Та й взагалі, що там може виходити за рамки?

З такими думками я приступив до “Вогненного месника” і вже на перших десяти сторінках зрозумів, що помилився. Якщо в першій частині Сандерсон розповідав нам стандартний сюжет половини підліткових і не тільки книг (жарт про мертвого напарника, за якого потрібно помститися), то друга вивела історію з Епіками на абсолютно новий рівень. По-перше, їх стало більше. Вони стали цікавішими. Стало більше теорій – про те, звідки взялися здібності. І, головне, про те, звідки взялися слабкості. Я не буду розкривати сюжетну лінію, скажу тільки, що ви дізнаєтеся практично все, що і підведе нас до глобальної битви в третій частині.

“Завдання трьох тіл” Лю Цисіня було геніальним. Люди, які з різних причин зрадили планету і покликали сюди більш розвинених інопланетян з дивної планети, які вирішили всіх-всіх убити. Приголомшлива сцена створення софону. Візіонерські здатності цього автора просто вражають – не дарма в післямові він сам сказав, що головна його здатність – уявляти ті квантові процеси, які більшість людей не здатні не те, що уявити, але навіть наблизитися до розуміння.

Читати: «ЧЧ: Читати.Четвер» з Дмитром Бунецьким: про роман «Завдання трьох тіл» Цисінь Лю

Друга частина – “Темний ліс” – може здатися більш провислою. Але в реальності вона значно сильніша за першу частину. Лю Цисінь не посоромився глобалізувати всі процеси й продовжив показувати нам нас самих. Наляканих, розслаблених, пофігістічний, цинічних. Різних. Однакових. Прибульці не можуть брехати? Чудово, створімо проект “Ті, які відвернулись”, на який покладемо майбутній порятунок планети. Дамо чотирьом людям практично необмежену владу – і подивимося, чим все закінчиться. Фундаментальні науки заблоковані? Дивно, подивимося, що вдасться зробити з тим, що вже є.

Пара епохальних змін? Не питання. Вдалий опис віддаленого майбутнього? Будь ласка. “Темний ліс” часом нагадує сувору наукову роботу, написану фізиками, психологами, соціологами й одним дуже хорошим поліцейським. Я не буду розкривати сюжет, але якщо ви дочитували першу частину з відкритим ротом, то фінал другої й зовсім зірве дах. Похмурий, соковитий, сильний, насичений.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького 

(Visited 66 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com