Чарівна історія розпадання

Безкінечні історії польської бабці Лялі про килими на вулицях Києва, життя її прабабусь, бабусь, дідусів, матері та батька протягом двох воєн, про совєтів і німців, про Лисів та Ґданськ. А ще про таку вже тривку шляхетність, та її розпадання із часом разом із старою Європою. І це все розказане онуку Яцеку Денелю. Напівреальне та напіввигадане, проте із невимовною любов’ю.

Про Яцека Денеля

Яцек Денель молодий (36 років) і дуже популярний у Польщі автор. Я це не тільки чула із преси та від критиків, а бачила на власні очі. Під час поїздки цього року до Варшави книжки Денеля не раз миготіли у топах польських книгарень та займали цілі етажерки. Денель не лише письменник, а ще й художник та перекладач. Народився в Гданську. Власне про його дитинство, та те, а скоріше ту, що його сформувала і розповідає “Ляля” (видавництво Урбіно). В інтернеті можна знайти фото його квартири (де він живе із бойфрендом), яка є однією із героїнь книжки. “Ляля” не перша перекладена українською книжка автора. Торік у видавництві Комора вийшов роман “Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя”. Фантазія на тему біографії іспанського художника Гойї. Я її теж читала. І хоча історія видалась не зовсім моєю, ще тоді я “зацінила” вміння Денеля оповідати історії.

Результат пошуку зображень за запитом "dehnel"

Книжка про Київ, бабцю і красу зникання

Перші анотації на книжку, що я зустрічала в інтернеті, розповідали, що “Ляля” – це про Київ, і якусь бабцю, і що це якісь історії. Власне, нічого не зрозуміло. Гарно, але незрозуміло. Я натомість вже знала до кого “іду”. Роман виявився зовсім не про Київ, і не про конкретне місце, і навіть не про бабцю Лялю, хоча про неї найбільше, а про красу вмирання старого світу. “Ляля” – це підбірка оповідок бабці самого Денеля про своє життя. Починаючи від дитинства, і закінчуючи старістю. Це історії про дві війни, чергових родичів (їх кількість часом нагадує “Сто років самотності”), декількох коханців і чоловіків, дітей, та особливу вдачу. Лялею важко не захоплюватись. А ще любов’ю Денеля, онука, до неї.

Нецілісно, але красиво

Це надзвичайно клаптикова історія. І якщо деяким оповідям це шкодить, то цій ні. Принаймні мені так здається. А крім “клаптковості”, у ній сила-силення зворушення. Це ж все-таки історія напівреальних-напіввигаданих історій бабці своєму вже дорослому онуку (і мені саме цей аспект дуже близький, я теж мала таку бабцю). Переклад Божени Антоняк (також і видавця) дуже гарний, настільки, що навіть забуваєш, що ця історія писалася іншою мовою. Для мене це показник.

Пряма мова

“До безперечних бабусиних достоїнств, у ті часи, коли вона ще говорила, належали початки оповіді. Насправді це була (і є) завжди одна й та сама розповідь, заплутана й потьмяніла під нашаруваннями різноманітних лаків і кіптяви, історія, що починалася в багатьох місцях і, зрештою, ніколи не закінчувалась, хіба що уривалася наприкінці відвідин чи коли западала темрява.”

“Того холодного січневого дня совєти спалили всі дідові фотографії, тож тендітні м’які тканини, що вкривали його скелет, формально були втрачені для майбутніх поколінь”. 

“Усе починалося від слова “Київ”, яке я безліч разів чув у дитинстві. “Київ”? Що міг для мене означати Київ, ця дивна назва, у якій відчувалося дерев’яне цокання і тріскотіння хмизу, назва, яка розсіювала відблиски Візантії на опуклих маківках церков?”

Результат пошуку зображень за запитом "dehnel lala"
Обкладинка польського видання

Історія приватна в загальній

“Ляля” – це не цілісний докупи збитий роман. Тому, якщо шукаєте, саме такої історії, то радити не буду. Це все таки клаптики, ностальгія, буквально змалювання історії одного життя, але на його фоні ще однієї, не менш важливої події. Руйнування імперій та старої бабці Європи. Адже саме Ляля її уособлює. Шляхетна панянка здатна на все задля допомоги і пригод. У цій книжці багато суму. Але він надзвичайно гарний.  Десь на початку є  епізод, де Денель розглядає стару церкву із фресками, вони спостерігають як це руйнується, але й не можуть стримати захвати від краси. Тож, якщо коротко, то це про красу і руйнування, на жаль, природнє та часове. Не знаю, чи вона відкрила для мене щось нове, але зачіпила одну із моїх найрідніших тем.

Для тих, хто любить історії

Мені важко окреслити вікові рамки аудиторії. Їх немає. Ця книжка буде цікава тим, кого цікавить тема впливу історії на життя людей, і людей на історію. Для тих, хто любить слухати історії своїх бабусь, дідусів, і не тільки, про те життя, якого вже немає.

Схожі книжки

“Фелікс Австрія” Софія Андрухович, “Фальшива вага” Йозеф Рот, “Сто років самотності” Габріель Гарсія Маркес.

Ксеня Різник

(Visited 191 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com