Бразилійсько-український роман про «сіру мишку»

Навіть якщо ви маленька людина, яка майже не має жодних радощів у житті, про вас можуть написати роман.

Про цю книгу я дізнався завдяки її видавцю — Анетті Антоненко. Пані Анетта так наполегливо розповідала про неї на своїй сторінці у соцмережі, що викликала цікавість — що ж це за книга така? Тим паче, магічний реалізм від латиноамериканської письменниці, яка має коріння з України, — і текст потрапив до особистого mustread.

Про Кларісе Ліспектор


Автор, про якого я говорю, — бразилійка Кларісе Ліспектор. Вона народилася у 1920 році на території сучасної України, проте родина емігрувала до Бразилії, коли письменниці було 14 місяців. Перший роман Ліспектор написала у 19 років, а загалом видала 8 романів і таку ж кількість збірок. Померла Кларісе від раку за день до свого 57-річчя.

Результат пошуку зображень за запитом "Clarice Lispector"
Фото: PAULO GURGEL VALENTE

Роман «Час зірки», виданий цього року у «Видавництві Анетти Антоненко» — чи не єдиний переклад творчості цієї бразилійської письменниці українською (не рахуючи оповідань, які ще у 1995 році вийшли у журналі «Всесвіт»). Тож чи не вперше український читач має змогу ознайомитися з творчістю цієї представниці «магічного реалізму».

Читати уривок роману: Сакральна сила і магічний реалізм Кларісе Ліспектор. Роман “Час зірки” опублікують українською

Роман розповідає про самотню молоду дівчину Макабеа. Вона живе разом ще з кількома дівчатами через бідність, не має особливих радощів, крім холодної кави перед сном. Дівчина зустрічає хлопця, але назвати ці стосунки щасливими не повертається язик. Загалом, ми бачимо маленьку людину, можна сказати сіру мишку, з її болем і переживаннями.


Проте сам стиль написання роману є дуже особливим. На початку тексту автор доволі довго готує читача до цієї історії, розповідаючи, кого саме він буде описувати і чому. Мова йде від першої особи: не зважаючи на те, що книгу писала жінка, авторська оповідь йде від чоловіка. Читачу вже від початку не дають зануритися у вигаданий світ художньої літератури — йому час від часу пояснюють, що це — текст, який пише письменник, це не можливість з допомогою вигадки на певний час втекти від своїх проблем і життєвої рутини.

Маленька людина у футлярі


Для мене найближчим до роману виявилися «Шинель» Гоголя та «Людина у футлярі» Чехова. Саме там, як і у «Часі зірки» показано маленьку людину, як сказали б зараз, аутсайдера, який зовсім не виграшно виглядає поряд зі своїми колегами, але разом з тим є особистістю. Талант Ліспектор розкриває переживання цієї «сірої мишки», і навіть мимоволі починаєш співчувати їй (принаймні я себе на цьому кілька разів ловив).

Книга незвична. Після її прочитання розумієш, чому критики порівнювали авторку з Джойсом, Прустом і Кафкою — головними модерністами свого часу. У деяких місцях складно услідкувати за автором. Тут немає зручної жуйки белетристики і солодкого сюжету. Але разом з тим, її варто прочитати. Принаймні, щоб відкрити для себе бразилійську письменницю, яка народилася у Вінницькій області. А щонайбільше дізнатися, чим же закінчаться страждання Макабреа.

Аудиторія книги: любителі модернізму та постмодернізму, шанувальники «магічного реалізму».


Схожі книги: «Шинель» Миколи Гоголя, «Людина у футлярі» Антона Чехова.

Роман Повзик

(Visited 149 times, 1 visits today)
Роман Повзик
Роман Повзик
Запійний читач. Закінчив технічний університет, але замість дисертації з геомеханіки зайнявся медіакомунікаціями і консалтингом. Учасник незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus», яке організовує у Полтаві літературні заходи, зокрема презентації письменників (Іздрика, Кідрука, Жадана тощо). Намагається щодня писати по 1000 слів.
http://facebook.com/povzyk.roman