Без м’яса. Уривок із роману південнокорейської письменниці “Вегетеріанка”

Ілюстрація авторки: Alan Vest / theguardian.com

Український переклад роману «Вегетаріанка» південнокорейської письменниці Хан Канг стане другим у світі після англійського. Перекладом з англійської займалася Анжела Асман. Навесні 2016 року цей роман отримав Міжнародну Букерівську премію. Незабаром роман вийде у видавництві КМ-Букс.

Це сюрреалістична історія, яка складається з трьох частин, де розповідь ведеться від імені різних героїв. У книжці мова йде про домогосподарку, яка, побачивши дивний сон, вирішує перестати їсти м’ясо, через що стикається з агресивною реакцією з боку чоловіка, батька і оточуючих.

За сюжетом книги одного звичайного дня героїня викидає м’ясо з холодильника, і оголошує, що вона стає вегетаріанкою. Сім’я агресивно налаштована проти такого вчинку жінки, а батько навіть силою намагається нагодувати її шматком свинини. Жінка пояснює, що вона бачила дуже жорстокий сон, і після нього хоче повністю відмовитися від м’яса. Таку заяву вона зробила на званій вечері у боса її чоловіка. Чоловіку стає дуже соромно за такий вчинок дружини. В сім’ї починаються важкі психологічні проблеми, насильство, розлучення. Але на цьому історія не завершується.

В романі дуже тонко описано бунт людини проти суспільства і прийнятих в ньому норм.


Хан Канг викладає письменницьку майстерність в Сеульському інституті мистецтв. Вона публікує прозу і вірші близько 20 років. Роман «Вегетаріанка» був написаний 11 років тому, і це перша книги письменниці, яку переклали англійською мовою.

Уривок з роману “Вегетеріанка”


На обідній стіл дружина поставила листя салати, соєву локшину, рідкий суп із водоростей, кімчхі, але все без звичного м’яса чи креветок.

— Якого біса? Все це через якийсь смішний сон?
Пішла й викинула все м’ясо! Ти хоч уявляєш, скільки коштує…
Я підвівся й відчинив холодильник. Майже порожній, лише місо в порошку, перець чилі в порошку, заморожений перець і пачка меленого часнику.
— Просто посмаж мені яєчню. Я сьогодні втомився, навіть як слід не поснідав.
— Яйця я теж викинула.
— Що?!!
— І від молока теж відмовилась.
— Просто неймовірно. Ти й мені накажеш не їсти м’яса?
— Я не хочу, щоб воно залишалося в холодильнику. Це буде неправильно.

Як вона може бути такою егоїсткою? Я сердито дивився на опущені додолу очі, на холодний і затятий вираз її обличчя. Мене ранила навіть думка про цю її темну сторону. Як можна бути такою егоїсткою і робити те, що заманеться? Хто би міг подумати, що вона утне таку дурість?

— Отже, ти кажеш, що відтепер у домі не буде м’яса?
— Так, але ж ти, зрештою, удома їси лише перший сніданок. Можеш собі їсти м’ясо на другий сніданок, на обід, отож не помреш, коли хоч раз на день м’ясної страви не буде.

Відповідь прозвучала так обґрунтовано, ніби її смішне рішення було раціональним і правильним.
— Господи! Ну, добре, нехай я. А ти ж як? Ти заявляєш, що відсьогодні не їстимеш м’яса взагалі?
— Вона кивнула.
— Допоки?
— Думаю, що назавжди.

В мене забракло слів. Перехід на вегетаріанську дієту в наш час — не таке вже рідкісне явище, як то було колись.

Вегетаріанцями стають з різних причин: одні пробують змінити харчування через алергію на якісь продукти, інші вважають, що коли не їстимуть м’яса, то цим буцімто оберігатимуть навколишнє середовище. А ще ченці-буддисти приймають певні обітниці й не споживають нічого такого, щоб не нищити живе. Але настільки далеко, як вона, навіть вразливі юні дівчата не зайдуть. Щодо мене, то я би зважав на дієту й міняв звичне харчування лише для того, щоб скинути вагу, якось поправити здоров’я чи під чарами злих духів… Чи через розлади травлення, безсоння. А все решта — то явні бабські вибрики наперекір волі чоловіка, ось саме так, як у нас.

Якби ж то сказати, що дружину нудить від м’яса, це ще було б зрозуміло; але ж насправді, слово честі, мене просто вражали її страви. Кухарка з неї справна — вона це довела, відколи ми разом. Зі щипцями та кухонними ножицями в руках уміло нарізала м’ясо на реберцях і перекладала на розігріту сковорідку ласі шматочки, якраз щоб покласти до рота. А рухи майстерні, вправні. Для запашної смаженої очеревини в карамелі вона спершу маринувала її у крохмально-глютеновому сиропі з імбиром. Коронною стравою дружини були тонесенькі, мов млинчик, шматочки яловичини, поперчені та змащені кунжутною олією, щедро обсипані рисовим борошном, наче який торт чи чизкейк, і проварені в густому киплячому бульйоні шабу-шабу.

Бімбап вона готувала зі спаржевою квасолею, рубленим м’ясом і тушкованим у кунжутній олії рисом. Мені подобалися й жирненька курка, і суп із качкою, в якому плавали грубі шматки картопельки; а гострої юшки з ніжними молюсками та мідіями я міг ум’яти три порції за одним присідом.

А зараз мені подали щось таке убоге, що і стравою не назвеш. Відсунувши вбік стілець, дружина копирсалася ложкою в якомусь вариві з водоростей, певне, на смак вода водою. Намостила на листок салати рису з соєвою пастою, вкладала до рота й поволі ремиґала.

Я не міг цього збагнути. Справді, коли діло дійшло до такої от жінки, я просто не можу підібрати ключа до неї — ця думка щойно стрельнула в голову.

Врешті вона відсторонено спитала: «Не їси?», зовсім наче яка літня жінка питає дорослого сина. А мені до того зовсім байдуже, і до того жалюгідного їдла теж. Так і сидів, ледве розжовуючи задубілі овочі з кімчхі.


Читати: Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

Читати: Свято наближається: 18 художніх новинок українських видавництв

Читати: Що читають у світі: огляд фіналістів міжнародного Букера

(Visited 417 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com
  • schwarzgerat

    Во-первых, со времени выхода этого романа в 2007-м году его перевели как минимум на девять языков. Так что украинский перевод далеко не второй. Во-вторых, переводить роман, написанный на корейском с английского перевода, мягко говоря, не профессионально.