Більшість підліткової літератури, яка траплялася мені до рук, мала виразно дівчачу спрямованість. Не те щоб я жалілася, але іноді кортить почитати щось кардинально інше. Саме тому «Борошняні немовлята» стали ковтком свіжого повітря. По-перше, в цій книзі йдеться про цілий клас хлопчаків. По-друге, їм доводиться няньчитися з немовлятами, та ще й не простими, а борошняними. «Що воно таке – ті борошняні немовлята», – сушила голову я, поки і взялася за книжку.
Авторка і її нагороди
Енн Файн – відома британська письменниця, її книги для дітей і підлітків перекладені 45-ма мовами, а екранізацію однієї із них – роману «Місіс Даутфайр» точно бачили всі поціновувачі таланту незабутнього Робіна Вільямса. Файн – дворазова лауреатка British Book Awards. Також їй двічі присвоїли медаль Карнеґі (найпрестижніша британська нагорода за дитячу книгу), зокрема, вдруге – за «Борошняних немовлят». До речі, українське видання цього роману неабияк сподобалося письменниці, за що вона подякувала у листі видавництву «ВСЛ».
Про те, що може зробити з класом шибеників кілька мішків із борошном
Уявіть собі хлопчачий клас, у якому зібралися найбільші шибайголови. І до щорічного шкільного конкурсу наукових проектів хлопаки несподівано обирають дуже делікатну тему – догляд за немовлятами. А в ролі «тренажерів» отримують напхані борошном мішечки. За ними треба доглядати, як за справжніми малюками : не лишати без нагляду, слідкувати, щоб не забруднилися, не намокли тощо. І от цей простий, але трохи дивний експеримент проявляє в хлопцях нові, часом несподівані якості. Одні переконуються, що батьківство – штука страшенно клопітна, а стати батьком «випадково» – то найбільший жах. Інші відкривають у собі підприємницький хист і розпочинають свій бізнес, не встаючи з-за шкільної парти. Майже всі прокачали свій рівень толерантності і терпіння – бо принаймні певний час виконували завдання. А для одного хлопця, Саймона, піклування про «борошняну малючку» стає способом розібратися у собі і своїй сімейній історії, зрозуміти, чому від нього-немовляти пішов батько, відкрити для себе радощі і страхи батьківства.
Коли діти виявляються мудрішими, ніж їхні наставники
Як на мене, Енн Файн вдалося розказати про шкільне життя «непростого» класу з позиції радше учня, аніж вчителя. Ні, вона не стає на сторону хлопчаків, не прикрашає їхні характери й учинки, не домальовує їм крильця і німби. Але й не моралізує і не засуджує їх.
Вчителів натомість зображує не в найкращому світлі. Вони не надто переймаються учнями — ні навчанням їхнім, ні вихованням, ні душевним станом. Головне — щоб ті були «зручними» – виконували рекомендації і вимоги чи, принаймні, поводилися як звичайно. Будь-які дивні зміни в поведінці, навіть якщо вони позитивні, викликають у вчителів занепокоєння. А ще вони явно не люблять свою роботу, і школа, з усіма цими дивними, різними, незрозумілими дітлахами, для них — суща мука. Дуже реалістично – в житті мені таких педагогів траплялося немало.
Від тремтливої ніжності до важкого обов’язку
Це дуже пронизлива, зворушлива і світла книжка. Вона відкриває перед читачем масу емоцій – від болісних і тяжких, які переживають діти, коли від них ідуть батьки, до тремтливої ніжності, яку відчуває татусь, дивлячись на своє маля, від сірої нудьги вчительських буднів (для більшості вчителів, яких стрічаємо в книжці, шкільні заняття – це справжня каторга) до полегшення, яке з’являється тоді, коли знайдеш відповіді на питання, які мучили тебе все життя.
І дітям, і татусям
Для старшокласників, молодих татусів і вчителів, які хочуть подивитися на себе збоку.
Пряма мова
«Чомусь перерва вважається часом для відпочинку вчителів. А це просто інша форма страждань»
Схожі книги
«Клас пані Чайки», «Лотерея» Малгожата-Кароліна Пекарська
Віталіна Макарик
50 thoughts on “Бережи своє борошняне немовля”