7 романів про науку та вчених

Наука – це цікаво, ось що підтверджу у своїх книжках наукова журналістка Ася Казанцева. Щойно у видавництві “Віват” вийшов перший український переклад її книжки “Хто б міг подумати”. На честь цього пропонуємо сім захопливих романів про вчених та науковців, у яких наука є чи не найважливішим героєм. Оригінал огляду вийшов у блозі журналістки та перекладачки Анастасії Завозової.

На цьому тижні (мова йде про лютий 2016го – Yakaboo) раптом знову з’ясувалося, що наука – це дико сексуально, тому що ми всі послухали музику чорних дір, які зіткнулися скільки-то там мільярдів років тому і переконалися в тому, що Ейнштейн слухав цю музику ще до того, як це стало мейнстрімом. (Так, я прочитала книжку Стівена Хокінга, знаю, що таке гравітаційні хвилі й не просто так ношу окуляри.)
Тому – на честь Ейнштейна, в честь дня народження Дарвіна і в честь того, що в Асі Казанцевої на цьому тижні вийшла нова книжка (а в нас тільки-но вийшов її український переклад книжки “Хто б міг подумати” – Yakaboo), присвячена тому, що в інтернеті сидіти – не мішки перевертати – я вирішила скласти список своїх улюблених романів про науку і вчених і поділитися ним з вами. Ну а якщо вам цього списку буде мало, ось вам відмінний сайт TheLabLit, який присвячений зображенню науки в медійній культурі. (посилання веде на величезний список романів, в яких так чи інакше фігурують вчені, так що насолоджуйтесь.)
Ну а ось мій список (моїх улюблених романів про вчених набагато більше, але я намагалася вибирати ті книги, які перекладені російською, інакше б я просто сім разів підряд написала The People in the Trees Янагіхари):

1. Cryptonomicon by Neal Stephenson («Криптономикон», Ніл Стівенсон) – Стівенсону-письменнику слово «теорема» замінює оргазм. Якщо і є якісь романи про науку, які близькі до ейдосу Ідеального Наукового Роману, то це ось, будь ласка, до Стівенсона. Він пише про все – від комп’ютерних технологій, до того, як саме Ньютон на ринку купує призми, але починати читати Стівенсона, звичайно, потрібно з «Кріптономікона», де він – крім усього іншого (і коли я пишу «всього», я маю на увазі ВСЬОГО) – неймовірно, надзвичайно захопливо розповідає про коди та криптографів, та так, що після читання роману вам самим захочеться зламати «Енігму».

2. Angels & Insects by A.S. Byatt («Ангелы и насекомые», А. С. Байєтт) – книжка складена з двох новел і нас, скоріше, цікавить перша, «Морфо Євгенія» (хоча перекладена на російську Байєтт нас цікавить вся без залишку, тому що її по пальцях можна перерахувати та пальців буде типу два з половиною), де розповідається про непросту долю вікторіанського натураліста Вільяма Адамсона, який мало того, що повернувся з нормальних джунглів Амазонки в англійську структуровану як вулик спільноту, так ще й на додачу до всього одружився. У книжці багато нещасних людей, які вивчають жуків, мурах і навколишній світ, намагаючись у природній симетрії сховатися від хаосу людського життя. За книжкою зняли фільм, з симпатичними костюмами та Крістін Скотт Томас, на жаль, не в головній ролі.

3. The End of Mr.Y by Scarlett Thomas («Наваждение Люмаса», Скарлетт Томас) – я дуже люблю Скарлетт Томас за те, що вона розповідає про найскладніші речі, по-перше, з лютою любов’ю, а по-друге, з простотою. Тут – це теорія креаціонізму, квантова фізика, деконструктивізм і пошуки надійної віртуальної реальності. Втім, приготуйтеся до того, що вам книга може і не припасти до смаку: Томас готова годинами розмовляти з читачем про Хайдеггера, використовуючи найбільш ясні конструкції, але її героїня Ariel – I am not real – Manto – зовсім не готова нікому подобатися. Вона вірить в гомеопатію, трахається в туалеті та люто ріже світ навколо себе бритвою Оккама, попутно зачіпаючи саму себе. Тому не варто підходити до цієї книги з логічними очікуваннями – це книжка про науку в умовній «Матриці», коли неважливо, яку таблетку вип’єш, червону або синю, а ложечки все одно або погнуться, або зникнуть.

4. The State of Wonder by Ann Patchett («На пороге чудес», Енн Петчетт) – не вірте, як водиться, російській назві роману, вона заведе вас в джунглі чікліту, де ви ризикуєте або посковзнутися в калюжі цукрової слини, або взагалі в ній потонути. Воно, звичайно, Петчетт схильна до голлівудщини, скажімо навіть так – до опереткової голлівудщини, яка відмінно спрацювала в її найкращому на сьогодні романі «Бельканто» (він у нас вийшов в лихі дев’яності під назвою «Заручники» і з обкладинкою, яка залишилася від серіалів про спецназівців – пруфпік), але трішки підвела її в The State of Wonder. Втім, навіть з цієї милої її пристрасті до хіпі-енду, роман вийшов відмінний і взагалі він про репродуктологів, які в джунглях знову ж таки Амазонки досліджують дивне плем’я, де жінки мають неймовірну здатність вагітніти та народжувати у віці після менопаузи (років так до вісімдесяти). Звичайно, в романі не обійшлося без особистих страждань головної героїні – фармацевта і біолога Марини Сінх – але про гризню фармацевтичних компаній і чудові етичні проблеми читати, звичайно, куди цікавіше. (До того ж Петчетт є офіційно визнаною подружкою Донни Тартт).

5. The Last Samurai by Helen DeWitt («Последний самурай», Хелен Девітт, перекладач А.Гризунової – увага, потрібен саме цей переклад, через те, що є ще інший – на жаль) – строго кажучи, цей роман не зовсім про науку, в ньому немає вчених в білих халатах і лабораторних щурів, немає аудиторій, лекцій і божевільних очкариків, які керують всесвітом. Але якщо і є в світі якийсь ідеальний роман а) про любов до знань і б) про прекрасно божевільних розумних людей, то це ось він. Сибілла, головна героїня, – мати-одиначка, яка виховує сина-вундеркінда, повністю наплювавши на будь-які методи виховання. Трирічний Людо вчить арабську, п’ятирічний Людо читає Гомера в оригіналі, семирічний Людо знає приблизно все про основи аеродинаміки, і весь цей час у Людо на задньому плані фоном йде фільм «Сім самураїв», яким Сибілла намагається замінити йому фігуру батька і пояснити якісь базові принципи чоловічої поведінки. Це геніально перекошений роман для гіків, фріків та диваків, в якому є все – від теорії кіно до практично парсівалівського квесту, але, найголовніше, в ньому, крім любові до знань, є любов справжня – дуже нестабільна, невміла і нестерпна, але дуже-дуже жива.

6. Changing Places by David Lodge («Академічний обмін», Девід Лодж) – звичайно, я нікого не можу відпустити без роману про філологів, тим більше без гомерично смішного роману про філологів. Уявіть собі, що було б, якби Джуліан Барнс вмів сміятися до сліз. Так, вийшов би саме цей роман Лоджа. Він дуже простий в структурному плані – два літературознавця, американський і англійський, на півроку міняються місцями в своїх університетах, але якось так виходить, що заодно вони змінюються і життями, і студентами, і дружинами, і всім. Мені завжди трохи сумно читати романи Лоджа про філологів (у нього їх три в цій серії), тому що там навіть в сімдесятих і вісімдесятих провінційні англійські вузи демонструють такий рівень занепаду, який у нас би в універі зараз вважався підйомом і все, над чим іронізує Лодж, не йде ні в яке порівняння з рваними шторами в дев’ятій «поточці». Але в цілому, в цілому – це чудовий роман про те, як абсолютно упереджено і не теоретично влаштована теорія літератури і як приємно нам всім це усвідомлювати. Крім цього, саме Лодж придумав гру в «Приниження» – аналог стрип-покеру для літературознавців – і якщо ви ще не знаєте правил, то саме час прочитати «Академічний обмін».

7. The Signature of All Things by Elizabeth Gilbert («Происхождение всех вещей», Елізабет Гілберт). Окрема рецензія на книжку тут.

7 *. Lexicon by Max Barry («Лексикон», Макс Баррі) – і не втримаюся, мабуть, порекомендую свою найулюбленішу книжку, в якій поети не виглядають як задроти, а замість цього словами гнуть рейки та чужу волю. Це приголомшливий фантастичний трилер, в якому є три чудові речі – 1) закрита школа, де вчать захоплювати світ за допомогою слів, 2) Вірджинія Вулф, яка готова рознести півсвіту і 3) відповідь на питання: «Навіщо ви це зробили?»

Джерело: Анастасія Завозова, Bigga Книга

(Visited 860 times, 6 visits today)