5 поетичних збірок для дітей та майже дорослих

Що не кажи, а літо створене для читання. Коли ще можна так затишно вмоститися в холодку на газоні чи пісочку, прихопити з собою миску солодких абрикосів й поринути в чарівний світ, захований під палітуркою? Однак далеко не всім хочеться навантажувати свої пляжні торби цеглинками фантастичних романів чи історичних повістей. Саме тому цього разу ми обрали п’ять поетичних книжок для юних читачів різного віку – від веселих і безтурботних дошкільнят до заглиблених у пошуки себе підлітків.


Сашко ДЕРМАНСЬКИЙ. Бигимоти не медмеді: вірші для дітей. – Київ: Фонтан казок, 2015. – 56 с.
Дітям, які ще самі не читають, проте вже розбираються у мовних іграх, ми радимо показати збірку Сашка Дерманського «Бигимоти не медмеді». Кожен вірш у ній – малесенька завершена сюжетна історія, яку дуже легко уявити, якій охоче поспівчуваєш, із якої щиро посмієшся (назва серії «Добрі вірші» цілком себе виправдовує) і яку обов’язково перечитаєш уголос. Просто тому, що ритм такий – змушує прочитувати вголос раз, другий, третій і вивчати зрештою напам’ять. Тут є і зворушливі й ніжні вірші про зайченятко Довговухокуцохвостика, собаку Барабаку та песика з латочкою на лапці, і дотепи про зелених (бо не стиглих, ясна річ!) крокодилів, і мовні ігри з неправильними словами, від яких малі читачі реготатимуть ого-го. А є довгий-довгий вірш про мамину роботу, який узагалі-то про любов до мами.


Василь ГОЛОБОРОДЬКО. Віршів повна рукавичка. – Київ: Грані-Т, 2010. – 80 с.
Василь Голобородько відомий насамперед як «дорослий» поет. Утім, і в його доробку знайдеться бодай одна збірочка віршів для дітей. Тобто навіть не так: не так «дитячих» віршів, як віршів, у яких вчувається дитяче мислення. Адже по-справжньому добра дитяча поезія – не та, яка жонглює словами на кшталт «зайчик», «сонечко», «травичка» тощо, а та, від якої на мить спиняєшся, як від свіжого й не замиленого побутом / вихованням / освітою / маскультом дитячого погляду. Дитячі верлібри Голобородька непрості для розуміння. Над цими віршами треба думати, отож навряд чи їх можна порадити найменшим читачам – хіба що для розглядання картинок. Ідеальний тут читач – молодший школяр, який уже має досвід читання «Рукавички», має розвинуту уяву й відчуття метафорики і який – тут слід наголосити – готовий до віршів без рими.


Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ. Віршаки-розбишаки. – К.: Час майстрів, 2016. – 36 с.
З першого ж погляду ця книга привертає увагу, чіпляє погляд яскравою помаранчевою обкладинкою та задерикуватою назвою. І лише розгорнувши її, хтось із батьків може з подивом упізнати в цьому сучасному виданні улюблені поезії власного дитинства. Саме так, адже тут зібрано 15 віршів добре знаного веселого поета Анатолія Костецького, який легко промовляє до молодших школярів їхньою мовою. Інколи навіть здається, що автор підморгує до дітей, показуючи, що він такий же – знає п’ять нетрадиційних способів застосування портфеля, пропонує затвердити новий закон про батьківське дозвілля та навіть спробував опанувати новітній вид спорту – перильне катання. Себто, розуміється на пустощах. Добряче додав до гарного враження про книгу й ілюстратор Дмитро Кузьменко. Кумедні зображення якнайкраще відповідають цим віршам про трохи нечемне, але таке веселе дитинство.


Олена МАКСИМЕНКО. Я тобі листопад: збірка поезій. – Київ: Електрокнига, 2014. – 78 с.
У певний період життя поезія стає дуже близькою до тебе: ти або починаєш писати перші несміливі вірші, або знаходиш авторів, чиї твори суголосні твоїм відчуттям, настроям, мріям і загалом твоєму життю (або всьому цьому водночас). Й велике щастя знайти в підлітковому віці абсолютно свого поета чи поетку, чиї тексти підтримуватимуть у важкі миті, розраджуватимуть у сумні хвилини й надихатимуть. Таку роль цілком здатна виконати поетична збірка Олени Максименко «Я тобі листопад». У цій збірці – все що треба, коли ти юний і відкритий до світу: дороги, мандрівки, кава, любов, Карпати, Крим і багато-багато свободи. Вона – для романтиків, готових змінювати світ і жити без страху. А ще для тих, хто бачить дива буквально в усьому чи бодай хоче навчитися цього вміння.

Антологія української поезії ХХ століття. Упорядник Іван Малкович. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 1280 с.
Антологію української поезії ХХ століття, укладену Іваном Малковичем, можна назвати «обов’язковою для гортання» для кожного, хто хоче знати й відчувати українську поезію хоч трошки більше за традиційний рівень «вивчив-склав-забув». Так, ми не тішимо себе ілюзіями, що багато хто з підлітків педантично прочитає усі 1280 сторінок книжки. Цей томик для гортання, для пошуку інших віршів (які не увійшли в жодні підручники), інших прізвищ та інших поетик. Щоб око зачепилося за чудову назву чи химерний образ – і «витягло» назовні цілий світ, котрий живе в кожному хорошому вірші. Видання також ідеально пасуватиме для бібліотеки вчителя, який на уроках планує поговорити не лише про поезію тих «хрестоматійних» класиків, чиї вірші обов’язково треба вчити напам’ять (і рясно цитувати у творах на вільну тему), а й про Майка Йогансена, Наталю Лівицьку-Холодну, Ірину Жиленко, Леоніда Кисельова, Грицька Чубая…

bОгляд підготовлено порталом BaraBooka 

BaraBooka
«BaraBooka. Простір української дитячої книги» – соціальний культурно-освітній проект, перший український універсальний інформаційний ресурс про видання для дітей та юнацтва.
http://www.barabooka.com.ua/

14 thoughts on “5 поетичних збірок для дітей та майже дорослих

    Залишити відповідь