13 нобелівських лауреатів, яких варто прочитати

Кожного року ми отримуємо нового письменника, що потрапляє до історії літератури та людства загалом завдяки Нобелівській премії. Вони усі особливі та варті. Проте деяких із низ дуже важливо не проминути, і занести до свого to read list.

Сельма Лагерлеф, Швеція, 1909 рік

Лагерлеф першою серед жінок отримала Нобелівську нагороду. Відома завдяки дитячій книжці Чудова мандрівка Нільса з дикими гусьми“. Отримала нагороду Союзу шведських вчителів за захоплюючі описи дикої природи та елементи фолькльору, які раніше ніде не публікувались. Лагерлеф багато подорожувала світом.  У роки, що передували Другій світовій війні, Сельма Лагерлеф допомагала німецьким художникам і письменникам рятуватися від переслідувань, що їх провадили нацисти. Коли Фінляндія боролася в «Зимовій війні» із СРСР, Лагерлеф внесла до фонду допомоги Фінляндії свою золоту медаль нобелівського лауреата.

Що читати : “Сага про Єсту Берлінга”“Роза Христа”, «ПерстеньЛевеншельдів», “Хустина Святої Вероніки”

Рабіндранат Тагор, Індія, 1913 рік

Тагор був першим, хто переміг із неєвропейців. Його заслуга у тому, що саме він першим представив індійську культуру Заходу. Крім романів, писав пісні та “танцювальні драми”.  Саме Тагор є автором гімну Індії , Бангладешу та Шрі-Ланки. Це єдина у світі людина, автор гімну трьох країн. Дружив із Махатмою Ганді та Альбертом Енштейном. Із останнім їх обєднувала любов до музики.  У 2004 році нобелівську статуетку Тагора вкрали із університету Візва-Бхараті, який заснував сам письменник. Згодом Нобелівський комітет надав нові дві копії – золоту та бронзову.

Що читати: «Чатуранга», «Прощальна пісня», «Чотири частини,  «Ноукадуби», а також є збірки Selected Short StoriesSelected Poems.

Вільям Батлер Єйтс, Ірландія, 1923 рік

Його збірка “Друге пришестя” надихнула нігерійського письменника Чинуа Ачебе на твір “Things Fall Apart”, а також є епіграфом до твору Джоан Дідіон “Slouching Towards Bethlehem”.

Що читати: “Ястребиный источник” , The Collected Poems Of W.B. Yeats

Джордж Бернард Шоу, Ірландія, 1925 рік

А Джордж Бернард Шоу отримав не лише Нобелівську премію за свої п’єси, але й Оскара за адаптацію “Пігмаліона” для кіно. Був вегетеріанцем, фотографом-аматором та противником Першої світової війни.  Відмовлявся від майже усіх премій. На Нобелівську його вмовила дружина, яка думала, що вона принесе користь Ірландії.

Що читати: “Пігмаліон”,  Новая игра – воздушный футбол и другие новеллы”, вибрані твори.

Томас Стернз Еліот, Велика Британія – США, 1948 рік

Найбільше Еліота знають за твір “Пустельна земля” та збірку віршів «Пруфрок та інші спостереження». Далекими родинними звязками був пов’язаний із трьома американськими президентами. Одного разу провів лекцію на баскетбольному стадіоні, бо тільки там помістились 14 тисяч охочих його послухати. Перший, хто використав слово bullshit (“маячня”).

Що читати: Вірші та поеми”, “Котознавство від Старого Опосума”

Ернест Хемінгуей, США, 1954 рік

Один із небагатьох американських власників премії. Твір “Старий та море” повенув йому любов читачів та критиків. Перед тим автор переживав довгий період критики. Після цього почав писати оповідання. Дуже прагнув воювати у Першій світовій. Його не взяли до війська чере поганий зір, проте він переконав військових зробити його водієм швидкої. Цей досвід став базою для твору “Прощавай, зброє”. Протягом життя мав пережив багато хвороб, серед яких сибірська виразка, малярія, рак шкіри, і пневмонія. Також мав діабет, пережив дві авіакатастрофи, мав розірвану нирку, гепатит та перелом черепа.

 

Що читати: “По кому дзвін”, “Прощавай, зброє”, “Сієста”, “Старий і море”, “Свято, яке завжди з тобою”. 

Пабло Неруда, Чилі, 1971 рік

Чилійський поет, відомий своїми гіркими поетичними думками про кохання. При народжені отримав пять імен. Для творчості обрав псевдонім із прізвища чеського автора Яна Неруди. Чилійський диктатор Піночет намагався заборонити відвідання поховання Неруди, проте тисячі людей не дивлячись на цю заборону, прийшли провести поета.

Що читати: “Двадцять віршів про кохання і одна пісня відчаю”, “Сумасбродяжие”, “Загальна пісня”. 

Габріель Гарсія Маркес, Колумбія, 1982 рік

Саме Маркес зробив популярним напрямок магічного реалізму у світі. Виховувала Маркеса бабуся, тільки в 7 років він вперше побачив свою маму. Вирішив одружитись із своєю майбутньою дружиною Мерседес, коли йому було 9 років.  Разом прожили усе життя. Дружив із королем Іспанії, Білом Клінтоном та Фіделем Кастро. Заснував школи режисури та журналістики. До 50 років викурював 60 цигарок на день.

Що читати: “Сто років самотності”, “Кохання під час холери”, “Полковнику ніхто не пише”, “Осінь патріарха”.

Читати: Неперевершений Габріель Гарсіа Маркес

Наґіб Махфуз, Єгипет, 1988 рік

Перший єгипетський письменник, який почав писати у стилі екзистенціалізму в єгипетській культурі. Саме він відкрив для Заходу арабську та сучасну єгиптеську культури. Письменника назвали батьки на честь найвідомішого у Єгипті лікаря-гінеколога. Він приймав пологи у матері Махфуза. Був переконаним холостяком до 43 років. Вважав одруження шкідливим для літературної творчості. Врешті мав двох доньок. Премію отримав за «за реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства». Був лібералом, його твори не подобались ісламістам. Один із них напав на письменника і сильно поранив.

Що читати: “Мудрість Хеопса”, “Ехнатон, який жив у правді”, «Пансіонат „Мірамар“»,  «Історія без початку й кінця».

Надін Гордімер, ПАР, 1991 рік

Гордімер невпинно писала про апартеїд в Південній Африці, не дивлячись на те, що більшість її творів відразу забороняли. За один із них The Conservationist (“Хранитель”) вона отримала ще й премію Букера у 1974-му.  Першу історію про расову дискримінацію написала та опублікувала в 15 років.

Що читати: “Брехливі дні”, “Земля чужинців”, “Африканський фокусник”, “Хранитель”.

Орхан Памук, Туреччина, 2006 рік

Мемуари письменника “Стамбул” руйнує західні стереотипи про місто, які асоціюються із меланхолією та шармом. Це також чудово виписані мемуари, які перебувають на одно рівні із художніми творами Памука.  А заради доповнення роману “Музей невинності” він створив окремий музей.

Що читати: “Стамбул”, “Сніг”, “Мої дивні думки”, “Дім тиші”, “Музей невинності”, “Мене називають Червоний”.

Доріс Лессінг, Велика Британія, 2007 рік

Доріс Лессінг знають впершу чергу завдяки роману “Золотий щоденник”. Його Барак Обама назвав один із найулюбленіших творів. Під час першого етапу творчості активно засуджувала расизм в Африці. В звязку із цим їй на 40 років заборони вїзд до ПАР. Народилась в одній із британській колоній в Африці – Родезії.  Згодом переїхала до Лондона.

Що читати: “Трава співає”, “Бабусі”, “Спогади тої, що вижила”, “Кицьки”. 

Томас Транстремер, Швеція, 2011

Шведський поет та психолог. Відомий своїм одами красі та природньому світу.  За основною професією — лікар-психолог, працював спочатку у в’язниці для неповнолітніх, згодом — з інвалідами, які втратили працездатність унаслідок трудового каліцтва, ув’язненими і наркоманами. Професійний піаніст.

Що читати: збірка “Велика таїна”, “17 віршів”, “Вікна та будинки”. 

Матеріал підготовлено в межах спецпроекту з виданням lb.ua

(Visited 1 272 times, 1 visits today)
  • Ольга

    Интересные биографии, и бывают у интересных людей.