10 фактів, які варто знати про Кадзуо Ішіґуро, лауреата Нобелівської премії з літератури

Фото: washingtonpost.com / Neil Hall/Epa-Efe/Rex/Shutterstock

Учора, 5 жовтня, у літературному світі буквально сталося свято. Лауреатом Нобелівської премії з літератури обрали письменника, якого знають і читають у світі. Більш того, навіть є один український переклад. Хто такий Кадзуо Ішіґуро та з яких подій складається його особисте та літературне життя  у 10 фактах. 


1. Коли Кадзуо було чотири, його сім’я залишила Японію і переїхала до Британії, в місто Гілфорд. Вперше після цього Ішіґуро відвідав батьківщину лише 1989 року, майже через 30 років після еміграції, як учасник Програми короткострокових відвідин від Фонду Японії. В інтерв’ю Кендзабуро Ое (до речі, також нобелівському лауреату, однак на 23 роки раніше за Ішіґуро) письменник зізнався, що японські «декорації» його перших двох романів були уявними:

«Я ріс з дуже потужним образом цієї іншої країни у голові, дуже важливої іншої країни, з якою я мав сильний емоційний зв’язок … В Англії я весь час розбудовував цей образ в моїй голові – уявної Японії».


2. Батько хлопчика  Сідзуо Ішіґуро, океанограф за професією, проводив дослідження в британському Національному інституті океанографії. В інтерв’ю «The Guardian» Ішіґуро зазначав:

«Мій батько не середній японський саларімен (саларімен – японський термін на позначення працівників, які займаються нефізичною працею (службовців), особливо тих, що перебувають на окладі у великих корпорацій – Б.Р.), і мої батьки не мали менталітету іммігрантів, тому що вони завжди думали, що колись повернуться додому».


3. В юності Ішіґуро відвідував семінар відомого британського прозаїка Малкольма Бредбері. Згодом письменники записали кілька розмов для радіо.


4. У молодості Ішіґуро був соціальним працівником. На благодійному заході у Ноттінґ Гіллі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лорною МакДугелл, яка також працювала у соціальній сфері. Досвід цих років допоміг Ішіґуро пізніше у написанні роману «Не відпускай мене» (2005).

1

Читати: Щемливий антиутопічний роман “Не відпускай мене” Кадзуо Ішіґуро виходить українською (уривок перекладу)
Читати: Антиутопія з душею


5. Дебютний роман автора «A Pale View of Hills» («Там, де в серпанку пагорби») (1982) розповідає про відбудову міста Нагасакі після атомного бомбардування. Книгу було перекладено 13-ма мовами. Наступний роман «An Artist of the Floating World» («Художник хиткого світу») продовжує тему Японії в Другій світовій війні.

2


6. Ішіґуро – автор кількох пісень джазової співачки Стейсі Кент. У музиці, так само як і в прозі, письменник намагається зберігати символізм і метафоричну стриманість. Його твори мають своєрідну синтаксичну ритміку, а на тематичному рівні музика постає у таких романах, як «Не відпускай мене» і «The Unconsoled» («Невтішні»), «Nocturnes: Five Stories of Music and Nightfall» («Ноктюрн: 5 історій музики і сутінок»). Цікаво, що після закінчення школи Ішіґуро рік подорожував США і Канадою автостопом, підпрацьовуючи музикантом у клубах і шукаючи продюсерів, готових допомогти йому розпочати музичну кар’єру. Згодом в інтерв’ю «The Guardian» письменник згадуватиме цю подорож як подію, що змінила його життя.

4


7. Ішіґуро – неймовірно титулований письменник. Серед його нагород Winifred Holtby Memorial Prize за «A Pale View of Hills» (1982), Whitbread Prize за «An Artist of the Floating World» (1986), Букерівська премія за «Залишок дня» (1989), Орден Британської Імперії (1995), французький Орден Мистецтв та літератури (1998) і, нарешті, довгоочікувана Нобелівська премія з літератури.

3

Всі романи та збірки оповідань Ішіґуро, крім «The Buried Giant» («Похованого гіганта») були номіновані на важливі літературні премії. «An Artist of the Floating World», «When We Were Orphans» («Коли ми були сиротами»), і «Не відпускай мене» потрапили до короткого списку Букера. Згодом у пресу просочилися відомості, що 2005 року журі Букера обирало між романами «Не відпускай мене» Ішіґуро і «Море» Джона Бенвілла. Того року нагороду здобув Бенвілл.


8. 2008 року видання «The Times» віддало Ішіґуро 32 місце у списку «50 найкращих британських письменників з 1945 року». Перша трійка списку Філіп Ларкін, Джордж Орвелл, Вільям Ґолдінґ. Таким чином Ішіґуро поступився Джону Роналду Руелу Толкіну і Доріс Лессінґ, але випередив Антонію Баєтт та Ієна Мак’юена.


9. Ішігуро пише не лише книжки, а й сценарії. Він є автором таких оригінальних сценаріїв для британського телебачення, як «Профіль Артура Дж. Мейсона» (1984), «Gourmet» (сценарій для ВВС, 1987 року), «Найсумніша музика у світі» (2003), «Біла графиня» (2005). Згодом сценарій «Gourmet» був надрукований у видавництві «Granta».


10. Отримавши звістку про нобелівську премію, Ішіґуро сказав:

«Це велика честь, головним чином тому, що це означає, що я йду по слідах великих письменників. Тож це велика похвала для мене. Світ перебуває у момент невизначеності, і я сподіваюся, що всі Нобелівські премії стануть силою для того, щоб зробити щось хороше саме зараз».


Читати: 10 найцікавіших фактів про Боба Ділана

(Visited 648 times, 4 visits today)
Богдана Романцова
Богдана Романцова
Магістр літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська Академія", критикиня, журналістка.
https://www.facebook.com/bogdana.romantsova