«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про серію Павла Корнєва «Місто Осінь»

Сьогодні, у зв’язку з раннім виходом, буде ледачий випуск рубрики. Лінивий, бо на годиннику пів на шоста ранку, через півгодини мені виходити, а потім ще і їхати, тому мова піде про книжки, які, в принципі, можна читати в подібному стані.

І не думайте, що це щось погане. Просто, зізнаюся чесно, бувають дні, коли різноманітні роботи з квантової фізики просто не лізуть, хочеться відволіктися і почитати веселенький і динамічний романчик, бажано так, щоб потім його особливо не  запам’ятовувати.

Тож, Павло Корнєв, серія «Місто Осінь». Входять в неї (поки) дві книги – «Дивізійний комісар» і «Без гніву і пристрасті». І це, як не дивно, нуар. Фантастичний. У сенсі, фентезійний. У сенсі, я трохи так і не зрозумів, це фантастика чи фентезі, але в хорошому сенсі цього слова – світ досить дивненький.

Місто Осінь – одне з міст, розташованих в Вічності. Що таке Вічність мало хто знає і розуміє, хоча багато хто з героїв готові вести на цю тему абстрактні філософські бесіди. Це така штука, яка всюди, звідти лізуть суті і неприємності, а подорожувати там досить небезпечно. Але, завдяки алхіміків, які хіміки, які трохи і чарівники, все в порядку: між містами ходять захищені поїзда.

На вулиці, за відчуттями, десь 30-ті роки, це дуже схоже на США того періоду (точніш, схоже на книги про США того періоду), це типові брудні вулиці, переповнені злочинцями, кримінальними геніями, таємницями минулого, фатальними і не дуже красунями.

І посеред усього цього – спеціальний комісар, хлопець, який розслідує справи, пов’язані з цією самою Вічністю (щось у нього не так з головою, я так і не зрозумів, що саме, бо слова на кшталт «власний запас часу» не переконують) .

На цьому з поганим, повторами й іншим все, переходжу до хорошого. У Корнєва, якщо не брати до уваги всі вищеперелічених огріхів, виходить дуже крута серія. Хоча б тому, що це повноцінний екшн, в якому щось відбувається постійно. А ще тому, що все це дуже нагадує серіал «Суспільна мораль», де круті копи так само «розрулюють» з кримінальниками, каламутять свої темні справи і дуже часто думають лише про себе – що, по-своєму, по-новому, свіжо і красиво .

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького