«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про Толкіна, Мартіна і Кука

Нещодавно один православний священик, який сидить на ФБ, написав довгий пост, в якому порівнював “Володаря перснів” Толкіна і “Гру престолів” Джорджа “Я вб’ю навіть тих персонажів, яких не показав вам” Мартіна. Основна думка була такою: Толкін був досить поміркований у своєму творі, в той час як Мартін (і телевізійники, що знімають серіал) роблять величезний наголос на оголення, навіть якщо сюжетно воно нічим не підкріплено.

Я почав був відповідати, що, мовляв, воу-воу, це чисто жанрова тема, Мартін – типовий представник “другої хвилі” в фентезі, а там секс з насильством часто превалюють не те що над сюжетом, а над сенсом в цілому. А потім вирішив написати це в черговому “ЧЧ”.

Пишу.

Спочатку були різноманітні творіння про драконів, лицарів та інших чарівників, написані огидною мовою і тому справедливо забуті зараз. Потім з’явився Джон Роналд Руел Толкін і створив усе, що зараз називається “епічним фентезі”. Природно, він став настільки популярний, що всі інші автори (крім тих, кому більше сподобався Говард з “Конаном”) вирішили писати так само, як метр. Що призвело до повного фіаско фентезі як жанру – до початку 80-х воно померло, поховане під тисячами тисяч жахливих виробів.

І тут з’явилися люди, які сказали: досить. Досить цих ніжностей і соплів. У минулому було досить багато жорстких моментів (нормальні історичні романи це, в принципі, доводять), світи фентезі нічим не гірші реальності. Так почалася Друга Епоха і з’явився жанр “дарк фентезі”, який був реалістичним, жорстким, з матами, сексом і взагалі.

Сьогодні, власне, історія повторюється. За винятком пари-трійки талантів (на кшталт Джо Аберкромбі та Марка Ротфусса) інші “дарки”, включаючи Мартіна, сумовиті настільки, що в якості сюжетних ходів реально використовують міжрасовий секс. Тому з’явилася Третя Хвиля, представники якої заявили: до біса умовності, у нас тут буде політика, ЛСД і упор на психопатів. Це так звані “нові дивні” – і яскраві їх представники (які в моїх оглядах постають часто) – Чайна М’євілль і Джефф Вандермейєр.

Власне, зараз ви ставите собі питання: навіщо я це все читаю?

Просто для того, щоб зацінити, яку роботу виконав хлопець, якого я вам пораджу: він був одним з тих титанів, що створили “дарк фентезі” і зробили це настільки стильно, що нині й повсякчас, і на віки віків навряд чи знайдеться хтось, хто зможе його обскакати.

Йдеться про людину на ім’я Глен Кук.

Так-так, той самий, який “Чорний загін” і “Пригоди Гаррета”. І якщо загін в якийсь момент починає вибішувати (там є боєць на ім’я Масло, уявляєте?), то “Гаррет”, який і чорний фентезі, і нуарнійший детектив і взагалі чтиво, що треба, тримає до упору.

Головним чином тому, що сам Гаррет – вельми свійський хлопець. Який і “останній лицар в потертих обладунках” і вино вважає зіпсованим виноградним соком, вважаючи за краще пиво. І проблеми він вирішує дуже по-розумному. І друзів обирає чудових – темного ельфа-полукровку, вирішувача, ігромана і вбивцю Морлі Дотса; мертвяка-логхіра на ім’я Небіжчик та інших прекрасних особистостей на кшталт Плоскомордого Тарпа.

А ще Кука взагалі не парить ваша думка з приводу його персонажів. Їх можуть звати, як завгодно, вони можуть творити, що завгодно, все це абсолютно не дружить з логікою і не поєднується з фізикою і плює в обличчя моралі. Але це – круті твори з крутими героями, в які влітаєш відразу, а потім сидиш до ранку з книгою в руках і думаєш, як би відмазатися від роботи, щоб встигнути прочитати ще один роман.

Про заслуги перед жанром я вже написав вище. Він один з небагатьох, хто забив на поклоніння Його Святості Толкіна і створив своє, породив купу наслідувачів і тепер, ймовірно, посміюється, висміюючи в своїх книгах багато-багато речей, які ви бачите, знаєте і любите. За те і самого люблять.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького

11 thoughts on “«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про Толкіна, Мартіна і Кука

    Залишити відповідь