3 листопада стало відоме ім’я лауреата найпрестижнішої літературної премії Франції 2015 року. Ним став 43-річний письменник-мандрівник Матіас Енар з романом “Компас”, в якому автор розвінчує поширені уявлення про східну частину світу. Гонкурівська премія може бути присуджена лише один раз у житті. Пропонуємо пригадати книги, обкладинки яких у різний час прикрашала емблема Prix Goncourt.
“Благоволительницы”, Джонатан Литтелл
Історичний роман французького письменника американського походження написаний від імені протагоніста – офіцера СС Максиміліана Ауе, одного з рядових виконавців нацистської програми “остаточного вирішення єврейського питання”. Події книги розгортаються на Східному фронті (Україна, Північний Кавказ, Сталінград), у Польщі, Німеччині, Угорщині та Франції.
У 2006 році “Благоволительницы” отримали Гонкурівську премію і Гран-прі Французької академії, книга стала європейським бестселером, перекладеним на сьогоднішній день на 20 мов. Критики відзначали “абсолютну історичну точність” роману, назвавши його “видатним літературним та історичним явищем” (П’єр Нора). Англійська The Times написала про “Благоволительниц” як про “велику літературну подію, до якої читачі й дослідники будуть звертатися протягом багатьох десятиліть”, і занесла роман до числа п’яти найбільших значущих художніх творів про Другу світову війну.
“Карта і територія”, Мішель Уельбек
Здавалося б, у сучасній Європі ліберальні цінності запанували настільки всеохопно, що ніхто й ніщо вже не поставить їх під сумнів. Однак це вдалося Уельбекові. Митець і суспільство, покликання і гроші, самотність як свідомий вибір, самогубство як боягузтво – про все це говорить письменник у своему романі. Говорить сміливо і чесно.
Чи випадало вам будь-коли читати книжку, на сторінках якої автор убиває себе? Перед вами саме такий випадок. Мішель Уельбек – один з найбільш непередбачуваних авторів сучасної французької прози. Його тексти інтригують, приваблюють і відштовхують одночасно; вони завжди “на вістрі”.
“До свидания там, наверху”, Пьер Леметр
Новий роман П’єра Леметра, який можна було б назвати «Живі і мертві». Вижити у Першій світовій, що тривала довгих чотири роки, – величезне щастя і величезна вдача. Так чому ж герої роману «До свидания там, наверху», художник Едуар і його друг Альбер, дивом уцілілі у кривавій бійні, заздрять полеглим товаришам, а їх нездійсненною мрією виявляються нові черевики і ампула з морфіном? Тоді як капітан Анрі д’Олне-Прадель, що холоднокровно розпоряджався їх життями, з легкістю заробляє мільйони на… трунах. Перед нами роман-фреска, роман-подія, увінчаний Гонкурівською премією, велика літературна риба на безриб’ї останніх років.
Найбільш відомий твір видатного французького письменника російського походження Ромена Гарі. Перший французький «екологічний» роман, що приніс своєму авторові у 1956 році Гонкурівську премію, вводить читача у світ постійних масок: безумці, терористи, повії, журналісти, політики… І над усім цим трагічним балаганом XX століття звучить пронизлива за своєю чистотою мелодія – впевненість автора у тому, що людина заслуговує на повагу.
Дія роману розгортається в самому серці “чорного континенту” – місті Форт-Лямі, у Французькій Екваторіальній Африці. Головний герой – ідеаліст Морель, якого навколишні вважають диваком. Для білої людини слони довгий час були лише слоновою кісткою, а для чорної – тільки м’ясом, великою кількістю м’яса. Морель же захоплений ідеєю порятунку популяції африканських слонів. Він вірить у те, що й слони, і люди – незалежно від кольору шкіри – гідні поваги.
Ромен Гарі примудрився двічі стати лауреатом Гонкурівської премії, скориставшись псевдонімом Еміль Ажар.
“Сильные мира сего”, Морис Дрюон
Моріса Дрюона читаюча публіка знає насамперед за сагою “Прокляті королі”, що відкрила похмурі таємниці середньовіччя, і книзі “Сильные мира сего”, що розповідає про те, що відбувається за лаштунками сучасного суспільства, про кінець династії фінансистів і промисловців. Цей роман-трилогія є найбільш значним твором Дрюона.
Ці люди, що жили у Франції на початку XX століття, могли похвалитися родинними зв’язками з французькою знаттю. Їх багатство обчислювалося мільйонами франків. Їхні діти були найбагатшими спадкоємцями в Парижі. Чому ж не було ладу в цій сім’ї? Чого не вистачало для щастя сильним світу цього?
11 thoughts on “Французька література. Книги-призери Гонкурівської премії”