Гомосексуальність і релігія: про що розкажуть помаранчі?

Перед нами дебютний роман однієї з наймайстерніших письменниць сучасності – британки Джанет Вінтерсон “Помаранчі не єдині фрукти”. За такий неймовірно талановитий дебют вона отримала Вайтбредівську премію*, що є досить престижним визнанням для першого роману.

Особливість цієї премії в тому, що нею нагороджують не лише за літературну майстерність, а за розважальний елемент в літературі, тобто цю літературу має бути захопливо читати! От саме такою і є книжка Вінтерсон, від початку до кінця її не можливо відкласти, бо там все продумано до найдрібніших деталей, дія відбувається динамічно і швидко, розповідь сповнена іронії, так що на досить складні теми читати легко і без надриву. Погодьтеся, мало це кому вдається! Тому, звісно, великий респект авторці!

Oranges is a threatening novel. It exposes the sanctity of family life as something of a sham; it illustrates by example that what the church calls love is actually psychosis and it dares to suggest that what makes life difficult for homosexuals is not their perversity but other people’s. (Джанет Вінтерсон про свій роман)

Про що ж ця книжка? Книжка про дорослішання дівчинки Джанет (так, це напів-автобіографічний роман), яку удочерила дуже набожна сім’я євангелістів з Церкви П’ятидесятників. в Акрінгтоні, що в Ланкаширі. Тоді як тата в книжці майже не видно, він з’являється праведно наче тінь, і навіть не Гамлета, то мама – це саме той архетип в літературі, який робить життя всіх нестерпним. Сама Джанет абсолютно нормально жила в цій надто релігійній родині, навіть мріяла про кар’єру місіонерки, відвідувала церкву ледь не щодня, знала напам’ять всі псалми і всю Біблію, та тут сталося невідворотне – дівчинка зрозуміла, що вона лесбійка. У неї закрутився просто божевільний роман з іншою дівчинкою Мелані, та їхні стосунки було розкрито. Увесь прихід наче сказився, пастор затіяв навіть сеанс екзорцизму. В результаті, Мелані відмовляється від любові, вона в усьому кається, чим наносить неймовірно сильного удару Джанет. Та згодом, все налагоджується. Джанет не відмовляється від себе, вона іде з дому, починає працювати, відшукує в собі сили протистояти усім, а ще цікаво, що вона намагається залишитися у вірі в Бога. Основне запитання Джанет до себе – як зберегти віру в людей, якщо вони усі зраджують?

Walls protect and walls limit. It is in the nature of walls that they should fall. That walls should fall in the consequence of blowing your own trumpet.

Тут показано все – і обмеженість маленького приходу, і неможливість вирватися з цих меж, і карколомну гру за владу (над душами і над тілами), і боротьбу за власну тожсамість, і про те, до чого веде перехід кордонів, як одразу змінюється статус тих, хто порушив якісь соціальні норми (так в день, коли викрили “гріх” Джанет, її буквально ґвалтує одна з “поважних” жіночок приходу).

Читати: Шведський літературний Голлівуд

Вінтерсон вміє писати так, що деякі моменти хочеться перечитувати багато разів, вивчати на пам’ять і медитувати на деякі фрази. Інтертекстуальність пре з усіх боків. Кажуть, що в своїх романах Вінтерсон часто цитує сама себе. У одному з її інтерв’ю я чула, як вона це коментує: якщо якась думка така важлива і я її так гарно сформувала, то не гріх і повторити! Ну, що ж, repetitio est mater studiorum. Думаю, якраз якби я прочитала цю книжку в свій підлітковий період, то вона б точно стала однією з моїх найулюбленіших. Я любила книжки, які вчать життю, як воно є. Я б її ввела в шкільну програму!

Naming is a difficult and time-consuming process; it concerns essences, and it means power. But on the wild nights who can call you home? Only the one who knows your name.

Я не люблю, коли літературу називають лесбійською чи гейською, бо це те саме, що обзивати щось “жіночою літературою”. Це просто хороша якісна література, дуже хороша і дуже якісна. Читайте!

*у 2006 році спонсорів премії викупила компанія Коста, так що і премія тепер має назву відповідну –  Costa Award

Юлія Юрчук, readingmouse.wordpress.com