Чи знаєте ви, що англієць Джеремі Стронг, перш ніж стати письменником, був пекарем і начиняв пиріжки джемом? Тепер він автор понад 100 дитячих книжок і улюблений автор мільйонів діточок. В українському перекладі його книги вийшли в серії “Читання для реготання” львівського “Видавництва Старого Лева”, якому вдалося передати гострий гумор і водночас простоту викладу Стронга.
Краще, ніж він сам, про нього навряд чи хтось розповість. Ось його історія.
“Хто такий Джеремі Стронг?
Насправді, він іноді трохи ненормальний, і дякувати богу. Хто-хто, а я знаю, адже я і є Джеремі Стронг. Мабуть, почну з самого початку, адже я не народився дурнуватим. Я виріс таким, і звинувачую в цьому своїх батьків. Треба ж когось звинувачувати.
Отже, я народився у 1949 році. Так-так, я знаю, що це було в минулому сторіччі і маю бути неймовірно древнім. Хочете вірте, хочете ні, але у мене все ще свої зуби і навіть трохи власного волосся. І в мене на місці всі руки-ноги і все таке, так що життя не така погана річ, правда?
Коли мені було три роки, я випав із вікна спальні на першому поверсі і приземлився на голову. Звичайно, це було боляче! У мене страшенно боліла голова, я зламав праву руку і провів тиждень у лікарні. Здається, дитиною я був схильний до різного роду нещасних випадків.
Я ламав різні кістки, і раз у раз мене зашивали, майже скрізь. Це все тому, що більшу частину часу я проводив в іграх на навколишніх полях. Загалом це виглядало так: їзда на велосипеді зі швидкістю тисяча миль на годину – п’ять швів, падіння з високих дерев – чотири шви, гра в пляшечку – три шви.
У початковій школі мені подобалися ігри, обідня перерва і друга половина дня. Я ненавидів танці, де треба було скакати за руку з дівчатами (і, здається, дівчаткам це теж не подобалося). Потім я перейшов у середню школу, і це було зовсім невесело. Загалом, перші чотири роки були жахливі. Потім потроху справи пішли вгору. На щастя, зараз школи зовсім інші, а в 50-60-х роках у нас були різки, шльопання черевиком, “арешти” і вчителі, які закривали очі на знущання.
Мені завжди подобалося складати і писати історії. Будучи підлітком, більшу частину часу я проводив за написанням любовної лірики для своєї дівчини, поки вона не здалася і не вийшла за мене заміж. Після 30 років спільного життя і двох дітей (вже дорослих Деніела і Джесіки) ми вирішили, що нам не по дорозі й розійшлися. Але залишилися добрими друзями. За два роки я зустрів Джиллі і ми одружилися в червні 2008. Спільно у нас четверо дітей, п’ятеро онуків і три коти.
Протягом багатьох років я писав історії і викладав у початкових школах Кента. Мені подобалося те, чим я займався, ну принаймні, в більшості. Протягом шкільного року викладав, а на канікулах писав і видавав книги. Сьогодні я часто зустрічаю дітей, яких колись вчив. Вони вже дорослі та й самі батьки, і приходять зі своїми дітьми підписати книги. Це прекрасно бачити їх знову і дізнаватися, чим вони займаються (не думаю, що сам би хотів зустрітися зі своїми вчителями знову).
Але в 1991 році я відчув, що прийшов час залишити викладання, що я і зробив. Відтоді пишу книги, відвідую школи, бібліотеки і книжкові фестивалі по всій Великобританії і по всьому світу. І думаю, що у мене найкраща робота в світі!”
Сміховинні книги Джеремі Стронга найкраще підходять 7-річним хлопцям і зірвиголовам.
“Моє почуття гумору застрягло у десятирічному віці”, – говорить він.
Сам Стронг у дитинстві зачитувався Редьярдом Кіплінгом – “Казки просто так”, серією Енід Блайтон “П’ять юних сищиків і вірний пес”, Генрі Вільямсоном – “Видра на ім’я Тарка”, Джеральдом Дарреллом – “Моя сім’я та інші звірі”, а також веселими віршами.
У 18-річному віці він пробував писати цілком серйозні оповідання для дорослих, проте жодне з них не було опубліковано. До 21 року Стронг остаточно переконався, що хоче писати для дітей і смішити їх. Він ніколи не стикався із творчим застоєм, а в ті рідкісні моменти, коли натхнення, буває, загубиться, звертається по допомогу. Перш за все, до своєї дружини, а потім розмовляє з дошкільнятами. І уява знов зацвітає буйним цвітом.
Авторам-початківцям Джеремі Стронг радить багато читати, тримати вуха і очі напоготові, якомога більше писати і ніколи не здаватися.
93 thoughts on “Веселун Джеремі Стронг”