Як обирати книги сучасних авторів?

Галина Юзефович, фото: literratura.org

Критик Галина Юзефович відповіла на декілька важливих питань про читання: як вибирати книги, які критерії важливі, як орієнтуватися в видавництвах і преміях.

1. Навіщо взагалі читати сучасну літературу, якщо у мене ще не весь Булгаков прочитаний?

Сучасна література пишеться тут і зараз, тому крім загальнокультурної цінності має ще й цінність соціальну. Навіть якщо автор не має цього на увазі, його книга завжди несе в собі відбиток часу і багато повідомляє читачеві про те, що відбувається навкруги. Так, якщо кілька помітних письменників раптом разом кидаються осмислювати та інтегрувати наше минуле (як це зробили за останні пару років Євген Водолазкін, Захар Прилєпін, Гузель Яхина, Сергій Кузнецов та інші), значить, в цьому місці проходить якийсь важливий і болючий соціальний нерв. Якщо «Гаррі Поттер» раптово стає бестселером галактичного масштабу, це означає, що підлітки якось невловимо і непомітно для власних батьків змінилися. Словом, сучасні книги – це не тільки про високе мистецтво (хоча і про нього теж), але і про нас з вами.

2. У книжкових магазинах чорт ногу зломить – дуже багато нових книг, і майже всі погані.

В книжковий магазин – що в звичайний, що у віртуальний – треба приходити підготовленим. Якщо просто безцільно бродити біля преміальної розкладки (так називаються книжки, викладені в магазині на самому видному місці), в кращому випадку будеш бачити одні й ті ж імена, а в гіршому – нарвешся на відверту халтуру. Потрібно заздалегідь планувати, що ти хочеш погортати і потримати в руках, а спиратися при цьому потрібно на деякі формальні критерії.

3. І що ж це за критерії?

По-перше, звикайте читати вихідні дані. Подивіться на книги, які купили або просто прочитали за минулий рік. Відокремте ті, які вам найбільше сподобалися або просто зачепили, а тепер подумайте, що у них спільного. Можливо, вони вийшли в одному видавництві? Їх підготував до друку один і той же редактор? Переклав один перекладач? Якщо такі перетини є, то має сенс запам’ятати назву видавництва, прізвище редактора або перекладача – вони стануть першими віхами у вашій персональній карті книжкового світу. Якщо, скажімо, вам сподобалося п’ять книг видавництва Corpus, то і з шостого разу вам теж швидше за все пощастить. Якщо переклади Леоніда Мотильова вам здаються бездоганними і з точки зору вибору тексту, і з точки зору літературної майстерності, то вам варто і надалі звертати увагу на його роботу. Якщо ви відмітили високу якість книг в жанрі нон-фікшн, підготовлених редактором Олександром Туровим, в подальшому ви сміливо можете покладатися на його професіоналізм. Ну, і так далі.

4. Я люблю книги, написані російською – на які видавництва мені варто звернути увагу?

Якщо ваші читацькі плани відрізняються помірною амбітністю (іншими словами, ви хотіли б прочитати десяток російських книг за рік, причому переважно тих, що отримають великі премії і взагалі сформують літературний мейнстрім), то ваше видавництво – це респектабельна «Редакція Олени Шубіної», частина холдингу «АСТ». З року в рік тут публікуються вітчизняні письменники першого ряду – від Улицької до Прилєпіна, від Шишкіна до Водолазкіна і від Степнової до Яхіни. Крім того, у Олени Шубіної видається першокласний неперекладений гуманітарний нон-фікшн – такий, наприклад, як книги Павла Басинського про Льва Толстого або недавні спогади Варвари Малахієвої-Мирович «Маятник жизни моей». Якщо вам хочеться чогось менш очевидного, придивіться до продукції видавництв «Рипол Класик», «ЭКСМО» і «Время». Тут немає ніяких гарантій і ризики куди більші, ніж у випадку з «Редакцією Олени Шубіної», зате можливі цікаві і радісні відкриття на кшталт прози Сухбата Афлатуні.

5. А зарубіжна проза – в цій сфері яким брендам можна довіряти?

Найкращі російські видавництва, що працюють з перекладною літературою – це Corpus (як і Редакція Олени Шубіної, він входить в холдинг АСТ), «Азбука-Аттикус» і «Фантом Пресс». Перші два відносно великі, третє – зовсім маленьке. У «Корпусі» виходять книги Умберто Еко і Донни Тартт, Джона Ле Карре і Мішеля Уельбека, Джонатана Франзена і Майкла Каннінгема. Крім того, тут публікується дуже хороший гуманітарний та природничо-науковий нон-фікшн – як російський, так і перекладний (наприклад, «В інтернеті хтось неправий» Асі Казанцевой або «Стів Джобс» Уолтера Айзексон). В «Абетці-Аттікус» видаються Еліс Манро, Орхана Памука, Елеанор Каттон, Ірвіна Уелша, Кейт Аткінсон і багато інших чудових сучасні авторів, а ще тут виходять відмінні комікси і графічні романи – від класичних «Бетмена» і «Тінтіна» до культових «Пісочної людини» і«Хранителів». «Фантом Пресс» випускає в рік всього півтора десятка книг, але майже всі вони дуже хороші – це і «Котушка синіх ниток» Енн Тайлер, і «Розсічення Стоуна» Абрахама Вергезе, і романи Стівена Фрая, і дещо інше.

Деяка кількість гідних перекладних книг виходить в «ЕКСМО», здебільшого в рамках серії «Міжнародний бестселер – читає весь світ»: серед них романи Джуліана Барнса, Харукі Муракамі, Кадзуо Ісігуро, Томаса Пінчона, Джона Кутзее та інших. Але в цілому орієнтуватися на «ЕКСМО» як на бренд не варто – надто вже непередбачувано вони відбирають книги – поряд зі справжніми шедеврами публікується відвертий ширвжиток, та й якість перекладів часом залишає бажати кращого.

А ось з чим дійсно потрібно бути вкрай обережним, так це з продукцією редакцій Mainstream і NeoClassic холдингу АСТ – найкасовіші автори (такі як Джордж Мартін, Джон Грішем і особливо Стівен Кінг) найчастіше виходять у них в такій якості, що краще відразу читати англійською.

6. Що з перекладачами? Кому вірити?

Якщо ви бачите, що до англомовної книги доклали руку Анастасія Завозова, Леонід Мотильов, Віктор Голишев, Володимир Бабков, Сергій Ільїн, Дмитро Карельський, Шаші Мартинова, можете не сумніватися – з текстом все буде добре. У французькій літературі можна безумовно довіряти смаку і стилю Марії Зоніної, Наталії Мавлевич, Ірини Волевіч. Взагалі, запам’ятовувати імена перекладачів дуже розумно і корисно – швидше за все, ви досить швидко зможете поповнити цей список власними улюбленцями, які стануть для вас персональними провідниками в книжковому світі.

7.Ну, добре – з вихідними даними ясно. А що ще?

Не забувайте спостерігати за літературними преміями. Не варто думати, ніби літературна премія – це як конкурс краси, мета якого – визначити найбільш чарівну книгу року. Насправді, це просто інструмент навігації, що дозволяє розрізнити в товщі книжкових новинок найважливіші та найбільш гідні. Якщо мова йде про російські літературні нагороди, то найбільш осмислений шорт-ліст зазвичай виходить у премії «Велика книга» – в нього входить десять-дванадцять найкращих книг року. Шорт-ліст «Великої книги» оголошують на початку червня, і його цілком можна використовувати як рекомендаційний список на літо. Із зарубіжних премій має сенс наглядати за Британським Букером, Гонкурівською премією і, звичайно, «нобелівкою» – вони завжди забезпечують дуже осмислений і репрезентативний вибір. До того ж майже всі їх лауреати (а у випадку з «Букером» ще й фігуранти короткого списку) досить оперативно виходять російською.

8.А з людей кому вірити можна?

Можна, але тут важливо знайти тих, хто близький вам за смаками. Відмінні книжкові блоги ведуть москвичка Анастасія Завозова і сибірячка Ірина Распопіна. Про дитячу літературу чудово розповідає оглядач «Дитячого радіо» Наталя Кочеткова. У фантастиці краще за всіх орієнтується Василь Володимирський – він викладає посилання на свої публікації у себе в фейсбуці.  Про електронне книговидання і взагалі нові віяння в цій галузі більше всіх знає Володимир Харитонов. Джерел багато – важливо знайти те, яке максимально близьке і зрозуміле саме вам.

Автор: літературний критик Галина Юзефович, джерело Meduza.

(Visited 380 times, 1 visits today)