Шведський літературний Голлівуд

Перше, що мене вразило, коли я переїхала до Швеції вісім років тому, було те, наскільки потужний тут книжковий ринок. Тут це ціла індустрія на кшталт телевізійної індустрії, де кожна ніша має своїх потужних представників, які гуртуються навколо певних журналів, сайтів, клубів.

Письменники тут справжні знаменитості. Їх запрошують на найбільш рейтингові шоу. Існує спеціальна телепередача Babel, яка іде в прайм-тайм і на яку запрошують найвідоміших письменників з усього світу. Потрібно віддати належне ведучій Єсіці Єдін, яка настільки добре розбирається в літературі, що мені важко назвати будь-кого, хто вміє говорити про літературу краще. Такі передачі разом з літературними журналами формують читацькі інтереси.

Тут є декілька журналів, які можна характеризувати, як журнали для любителів книг у найзагальнішому значенні. Це в першу чергу журнали “Vi läser” та “LiteraturMagazinet”. У них ідеться про новинки літератури в Швеції та у світі. Також є журнал, присвячений лише дитячій літературі barnboken.net.

Якщо говорити про більш спеціалізовані журнали, то я б назвала “Karavan”, який створено виключно для оглядів літератур Африки, Азії та Південної Америки, Horisont, що займається лише фінсько-шведською літературою, та 10Tal, що висвітлює роботи найсучасніших авторів з усього світу. До речі, одне з чисел 10Tal було повністю присвячене Україні, про що я детально написала у себе в блозі. Є також журнал лише про комікси Bild&Bubbla, наприклад. Цікаво, що з 2013 року тут почали випускати шведську версію уже культового міжнародного журналу “Granta” (його заснували ще в 1889 році в Британії). Це товстий журнал, який публікує усе найкраще і найновіше з усього світу, що відповідає його слоганові – The best in new writing. Так що тепер і шведи мають змогу читати цей знаменитий журнал з перекладами новинок на шведську.

Взагалі варто окремо сказати про переклад. Він з’являється просто блискавично швидко. Такі всесвітньо відомі письменники як Джуліан Барнс чи Донна Тартт виходять практично разом з оригіналами. І це стосується не лише англійських оригіналів, тут дуже добре представлені китайці, корейці, росіяни… практично з усіх літератур можна знайти переклади. Існують спеціальні програми підтримки перекладу з інших скандинавських мов, наприклад. Тому переклад останньої книжки Пітера Хьоґа, скажімо, тут з’явився практично синхронно з оригіналом. На шведську вже перекладені всі романи всесвітньо відомої тепер італійки Елени Ферранте, яка була однією з головних претенденток на Букера в цьому році.

На жаль, з української перекладів дуже мало. Це справді шкода, та для перекладів потрібні не лише перекладачі, які можуть перекласти з мови-оригіналу, але і зацікавлення читачів певним регіоном чи країною. Я можу сказати, що таке зацікавлення прийшло лише з початком анексії Криму і війни на Донбасі. Це прикро.

Та я не заздрю перекладачам, які перекладають українську літературу, їм приходиться працювати практично з чистого аркуша, у читачів нема розуміння контексту і традиції, з якої росте література. Якось в літературному гуртку, який ми створили з друзями з Швеції, ми взяли почитати Польові дослідження українського сексу” Оксани Забужко. Іноземці не могли зрозуміти, в чому скандальність і особливість цієї книжки, що вийшла у 1990х, адже на Заході це все вже пройшло! Так писали Еріка Джонґ, наприклад, але це було аж у 1970-ті! Мені прийшлося ледь не читати лекцію з історії літератури, щоб пояснити в чому “особливість”.

Про літературу у Швеції можна говорити вічно, тому замість висновку скажу лише те, що вибір у читачів є, тому що працює потужна індустрія, яка намагається задовільнити різноманітні читацькі інтереси.

(Visited 215 times, 1 visits today)