«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про стару добру фантастику

Почну, мабуть, з самореклами. Отже, якщо ви не знаєте, що робити ввечері в п’ятницю, кинули пити і тинятися, і хочете доторкнутися до сучасної футурології, яка маскується під фантастику, то: 19.00, вулиця Чигоріна, 59. Мистецька книгарня NEBO. Лекція про постсингулярну фантастику, на якій я розповім пару-трійку кумедних речей про те, що станеться в найближчий час, чому цього не варто боятися і як впоратися з тим, що всі навколо стануть розумнішими за вас.


Тепер, власне, огляд. Знаєте, в наш час практично не знайти старої доброї фантастики, де акцент робився би не на відкриття, а на сюжет. Хвацько закручений, з мінімумом науки, опуклими характерами і веселими перипетіями. Ну, знаєте, як Кейт Лаумер з його «Імперіумом», Лафаєтом О’Лірі і «Берегом динозаврів». Або Едмунд Гамільтон з усіма космічними операми. Або Джек Вільямсон, який «Легіонери Космосу». Мабуть, останнім представником цієї школи – з натяжкою – можна назвати Джона Скальці.

І ось вам ще одне незаслужено забуте ім’я. Джон де Ченсі та його приголомшливі і чудові історії. Перша з них – «Космічний далекобійник». Ця трилогія настільки чудова, наскільки погано перекладена у нас. Таке відчуття, що все робив машинний перекладач – в результаті втрачається половина нюансів тексту, левова частка жартів і надзвичайно тонка іронія.

З іншого боку навіть того, що залишилося, вистачає, щоб зрозуміти: це шедеврально. Це як плід забороненого кохання Дугласа Адамса і фільму «Конвой». Це плювок в обличчя всьому «галактичного братству» і «Доктору Хто», який вміє і любить битися.

Сюжет простий. Є Автострада, побудована невідомо ким казна-коли. «Наш» портал – на Плутоні. І звідти земляни на потужних вантажівках вирушають до Всесвіту. Вірніше, вже давно вирушили – настільки давно, що почалася «війна профспілок», спілкування з братами по розуму (які не цілком брати і не завжди розумні) і безліч пригод, цілком гідні Індіани Джонса, який хоче лише одного: спокійно крутити баранку і забути про всі парадокси-легенди-міфи. Друга серія де Ченсі – мімімішно парадоксальне фентезі «Замок Небезпечний». Тут з перекладом все добре. В крайньому разі, в перших частинах – до кінця я ще не дочитав.

Уявіть собі Замок, магічну будівлю і стародавній дракон, у якого 144 тисячі дверей і кожна з них виходить в нове місце. У тому числі – на Землю. Проблема лише в тому, що деякі портали більш-менш стабільні, а інші – не дуже. У Замку є господар – наймиліший, найгеніальніший та найіронічніший лорд Кармін. І Гості, «випадково» запрошені істоти, частина з яких люди, а частина – незрозуміло хто, від розумних йєті до розумних м’ясоїдних рослин. А щоб Гості не нудьгували, магія Замку дарує їм бонус: рендомні надздібності.

Джон де Ченсі не вчить вас думати. Він розважає. Але розважає так тонко, як виходило лише у майстрів – Пратчетта, Аспріна і вже згаданого Адамса.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького 

(Visited 74 times, 1 visits today)