«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про нуар та Бена Вінтерса

Сьогодні ми трохи поговоримо про нуар, крутий детектив та інші вимираючі жанри. Ви помітили, що більшість бестселерів-детективів зараз – це соплі? Гілліан Флінн, Джоан Роулінг, інші та інші.

Якщо раніше головні герої не особливо морочилися з мораллю і пробивали собі шлях за допомогою внутрішнього благородства, пари-трійки значних принципів, хитрості, інтелекту і великокаліберного пістолета, то зараз кожен з них став складною і багатогранною особистістю з безліччю комплексів і страждань. Що цілком допустимо для жіночого роману або «сучасної психологічної прози», але абсолютно вибивається з канви, заданої Дешілом Хемметом і Реймондом Чандлером.

Однак, нуар і «хард-бойлд» (якщо чесно, різниця в цих жанрах невелика, але, за класикою, в нуарі героєм повинен бути злочинець, а в крутому детективі – слуга закону або приватний розслідувач) все-таки чіпляються за життя. У цьому жанрі працює Денніс Ліхейн. Десь там саме фантаст Річард Морган і зірка міського фентезі Бен Ааронович.

І, зовсім несподівано, в ньому зіграв Бен Вінтерс. Так-так, той самий хлопець, який зіпсував твори Джейн Остін ( «Розум, почуття і гади морські») і Льву Миколайовичу Толстому ( «Андроїд Кареніна»), послідовник Сета «я змушу Лінкольна мочити зомбі» Грема-Сміта і, раптово, талановитий автор циклу про «Останнього поліцейського».

Як завжди, проблема «Останнього поліцейського» перегукується з половиною книг, які з’являються в моєму огляді. Це перша частина. Є ще дві книги, Countdown City (за неї автор отримав премію Філіпа Діка) і World of Trouble. Які поки не перекладені і не факт, що будуть в найближчому майбутньому.

Втім, «Останній поліцейський» – цілком самодостатня робота. Сюжет, якщо коротко, такий: через півроку в нашу з вами планету вріжеться астероїд. З усіма наслідками, що випливають. Оскільки думка «мені кінець, а я ще нічого толком не встиг» забігла до половини населення Землі, світ потроху скочується в хаос. На тлі всього цього детектив Хенк Пелас чогось розслідує самогубство, яке здається йому підозрілим.

Втім, найголовніше в книзі – якраз фон. Вінтерс майстерно занурює нас в атмосферу безнадійності, помноженої на спроби держави ввести диктатуру. І показує, як звичайна людина намагається просто робити свою рутинну роботу (до речі, розслідування показано скрупульозно і чітко, видно, що він консультувався з справжніми поліцейськими – ніякого порівняння з телекопами). Можливо, щоб не зійти з розуму. Можливо, тому що він змирився з неминучим. Можливо … Можливостей, взагалі-то, багато.

А навколо в цей час – масові звільнення, половина служб працює абияк, люди їдуть в інші країни, інфляція зростає, релігійні організації прославляють прийдешній кінець світу і гарантують порятунок, за наркотики загрожує смертна кара, а федеральний уряд потроху грається в суперзмови. Загалом, все як ми любимо.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького

(Visited 57 times, 1 visits today)