Числа, що не діляться

Книжки про дитячі травми переслідують мене. Але не можу сказати, що мені набридає. Мені сподобалася книжка “Самотність простих чисел” Паоло Джордано. Так, світ вже років сім тому як встиг його обговорити, але краще пізно, ніж ніколи — і ось хороший український переклад Андрія Маслюха знайомить і наших читачів із дебютним романом письменника, який у 26 років здобув найпрестижнішу італійську премію і одразу ж став автором бестселера.

 Бестселер у цьому разі не тавро. Цей текст легкий для читання, але важкий для сприйняття. Все тут гладенько і рівно: оповідь, сюжет. Якось так правильно, аж відмінно. Але ефект, ніби твоєю головою трохи погралися у футбол, є.

Композиція струнка — дві травми, дві самотності, дві новели, з яких виростає роман. Маленький Матія залишає свою розумово відсталу сестричку-близнючку Мікелу біля озера, бо соромиться йти з нею на день народження до однокласника. Але, повернувшись, не знаходить її і думає, що та втопилася. Усе життя він картається за цей вчинок.

Дівчинка Аліче ненавидить лижі, але під тиском батька бере участь у ненависних змаганнях, де тяжко травмується фізично і психологічно.

І ось два всесвіти самотності перетинаються і знаходять спільну мову. Але травми роблять їх тими простими числами, які діляться тільки на одиницю і тільки на себе. Ці числа можуть бути близькими одне до одного, однак між ними завжди лишатиметься нескінченність інших чисел. І вони, прості числа, так можуть і застигнути на відстані півподиху-півкроку одне до одного. На думку спадає відомий вірш Григорія Чубая “Коли до губ твоїх” — по суті це скорочена версія стосунків Матії й Аліче. І от якраз питанню, чому “неступленим півкроку залишається”, присвячена книжка.

Паоло Джордано за фахом фізик-теоретик, і це для літератури прекрасно. Я дуже люблю, коли з’являються на світ романи фахівців точних наук. Це гарантує ощадність оповіді, стислу, але щиру, різку емоційність, мінімум діалогів ні про що і трохи інформації на загальну ерудицію.Сліз автор не вичавлює, але виходить зворушливо, тому що дуже знайомо.

Так, це книжка про кохання, про підліткові взаємини, про прірву між батьками й дітьми, навіть про закоханість у людину твоєї статі. Кожен, хто пережив травматичне підліткове кохання, повірить і в історію Аліче і Матії. Як на мене, ця книжка для всіх, і не тому, що всіх на світі споріднює якесь єдине уявлення про самотність, а тому, що на прикладі цієї книжки добре видно, як іноді важливо в житті таки ступити півкроку, довіритися іншому, розділити себе на два.
Але ж на це треба ще наважитися.

– Це дуже глибока книжка, але не варто повторювати помилок головних героїв, — подумала я, “філоложка”, коли дочитала книжку.
– Це дуже важка книжка, навіщо таким упиватися? Відтепер тільки позитивні книжки, — поділився враженнями товариш-технар.

Тому для тих, хто думає: читати-не читати скажу так: якщо таємниці людської душі, хоч і в чудовому прозовому виконанні, для вас сумнівний пряник, то, може, й не варто. Але якщо вам колись сподобався текст “Самотність у мережі”, то й “Самотність простих чисел” видасться вам близькою і викличе багато питань до себе і до автора.

І ті з-поміж них, що до автора, запросто можна буде поставити особисто на зустрічі, що відбудеться цьогоріч на Форумі видавців у Львові. Паоло Джордано — один із запрошених гостей Форуму-2016.

Тетяна Синьоок, блоґ Читацький щоденник.

(Visited 247 times, 1 visits today)