Українська Марлен Дітріх, яка пише, як Вірджинія Вулф

Ілюстрація: vice.com

Саме так свого часу висловився відомий перекладач про неймовірну латиноамериканську письменницю, яка народилася на Поділлі.

Крім того, що «Час зірки» Кларісе Ліспектор – захоплююча сама по собі, її сьогоднішній вихід друком у «Видавництві Анетти Антоненко» вносить остаточну корективу часу в національну скарбницю української емігрантської культури. До якої, між іншим, не так давно повернуті подібними виданнями і Казимир Малевич, і Зінаїда Серебрякова. Майстри не слова, звичайно, але пензля, утім, все одно від самісінького імперського початку приписані до «російського» світу мистецтва.

Справа в тому, що мало хто знає про дійсне походження відомої латиноамериканської письменниці, яка насправді народилася в українському селі Чечельник, що на Поділлі, емігрувавши з СРСР у 1922 році і прибившись аж до Бразилії. Більш того, навіть враховуючи цей «незручний» для одвічної «дружби народів» факт, авторку роману завжди числили за відомством російської емігрантської прози, не забуваючи щоразу згадати про самобутність «російської бразилійки» і про те, що їй належить честь створення «зовсім нового мистецтва письма», причому нового не тільки для Бразилії. Напевно, найточніше про стиль та стилістику письменниці свого часу висловився відомий американський перекладач Григорій Рабаса. «Я був вражений зустріччю з рідкісною жінкою, – вигукував він, – яка виглядає, як Марлен Дітріх, а пише, як Вірджинія Вульф!»

Читати: передмову до роману “Час зірки”. Сакральна сила і магічний реалізм Кларісе Ліспектор.

Хай там як, але стиль письма Кларісе Ліспектор – справді легкий, нехитрий і, звичайно ж, пристрасний. Утім, усе це, можливо, лише в українському перекладі, за що маємо дякувати перекладачу. Бо це не «містечкова» проза Бруно Шульца або Йозефа Рота – п’янка, екзотична і безумовно «колоритна» – хоч би які близькі були родинні зв’язки цих авторів з українськими корінням, а цілком «міська» і навіть «європейська». (У 1940-х роках Ліспектор мешкала в Європі).

«Ця розповідь буде старомодною, – повідомляє її герой, – бо я не хочу виглядати сучасним і вигадувати неологізми, аби показати свою оригінальність. Тому я спробую (хоч і не звик до цього) написати історію, в якій буде початок, середина і gran finale, за яким – лише тиша й шум дощу».

Насправді, це історія непримітної друкарки, «дівчини з південного сходу», розказана від імені юнака, який єдиний не помічає її ущербності, готовий дарувати їй квіти, парфуми і слова. Свінг його літаючого стилю перетворює героїню снів у джазову «дівчину з Іпанеми» у виконанні легендарного Стена Ґетца (Станіслава Гаєцького, видатного американського джазового музиканта українського походження) і «кінематографічну» Амелі, яка безтурботно посміхається всім на вулиці, оскільки її все одно ніхто не помічає.
Тепер, сподіваємось, помітять.

Кларісе Ліспектор. Час зірки. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016

Ігор Бондар-Терещенко, блоґ ТСН

(Visited 237 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com