Тепла, справжня і повчальна історія для дівчаток

Коли на дворі літо, а на популярних книжкових сайтах майорять підбірки новинок для дітей, і їх там на не три і не п’ять, а стосиками по десять… P одного боку – радієш, що лавки українських книгарень поповнюються крутими дитячими картонками-білінгвами, перекладними пригодами, фантастичними історіями, і що про списки для читання різних вікових груп вже подбали знавці своєї справи та батьки-книголюби… А з іншої – дивишся на свою дитинку, – вона ж за двері летить відразу після “хатніх процедур” (типу сну, їжі, чи перевдягання).


Бо на дворі сонячна пора, невгамовні малюки, а тим більш підлітки, не сидітимуть годинами за книжками. І поволі розумієш: краще небагато, але в радість, а ще краще – мало, і щоб запам’яталось на все життя, щоб іще хотілося читати, щоб самі прохали.
Так ось, ця книжечка потрапила до наших рученят від самої авторки та Видавництва Vivat за перемогу в конкурсі-флешмобі. Наше фото з короною стало переможним і за декілька днів ми отримали на пошту листа, в котрому йшлося про милий подарунок- книгу Оксани Лущевської та Світлани Балух “Паперова царівна”.

Розгронули ми той диво-пакуночок… Ого! яка велика! перше враження було від формату книги-малеча широко повела здивованими оченятами, а я вже уявила ілюстрації, і так, мої уявлення виправдилися – вони “паперові”! Іншого слова я просто не можу підібрати.

Пожовклі сторіночки нотного зошита, фантики, горошки на картонці, і все в легких світлих променях. Два кошенятка, зламаний підбор у чобітка і піаніно – все паперове.

Якщо “зустрічають по одежинці”, то ілюстрації книжки закохали мене до нестями. Головна героїня – Паперова Царівна, ну аж надто нагадала мені саму себе в дитинстві – великі долоньки рученят, кирпатий ніс, ріденький оберемочок волосся і рот “рисочкою”.

Та всі зовнішні показники цього видання відкривали не менш красиву історію в коротких оповіданнях-розділах. Цікаво, що назви розділів відразу дають змогу пригадати, що там. Для дитячих книг це пречудово. Наприклад, не “Бал” і не “Репетиція”, а “Там, де царівна співає і танцює”. Діткам же й справді простіше запам’ятати дію, а ніж назву процесу. Професійний підхід пані Оксани відчувається вже і в заголовках. Як мама, я їй за це невимовно вдячна.

Ще напишу про оформлення та дух книги таке: поставила би на одній поличці зі “Стильною книжкою для панянки” від ВСЛ. Чому так? Я бачу і зовнішній і внутрішній зв’язок тих двох книг. Можливо, авторки чи читачі дуже здивуються, але я вважаю, що дівчинка, що читала маленькою Паперову Царівну, сама потягнеться до “Панянки”, бо їй в пам’ять впадуть ті вирізано-клеєні силуети сестер і різко інший, але справжній образ паперової героїні. Дівча постаршає й захоче віднайти себе і зовнішньо і характером.  А перше приходить таки раніше. Але це всього лише припущення та частково віднайдений зв’язок в паралелях між цікавими виданнями для донечок. 🙂

Що ж це за Царівна та які пригоди її чекають? Тут і про музику, і про танці, і про какао з корицею, і про часом нестерпних старших сестер, перший раз взуті підбори і друзяк-котів – що може бути більш буденним для Царівни? Церемонії, репетиції і навчання, що змінюються вольовими рішеннями та пригодами.

Як на мене, то книга не лише дарує захопливу і емоційну історію дівчинки – іграшки, а й знайомить діток з світом паперових доробок та ігор, а ще привчає до відповідальності за тих, кого ми приручили (читай: створили іграшку). Перша паперова лялька, вирізана малими рученятами без макету чи допомоги старшого та за простою дитячою уявою стала більш справжньою, аніж ляльки з журнального силуету та за дорослою подобою. Бо Царівна, на відміну від фігурних і пропорційних сестер має миловидне личко, щирі відчуття, своєрідний характер та свої, тільки їй притаманні звички. Водночас героїня дуже стримана і все близько сприймає до себе – погляди, насмішки, потурання та будь-які слова чи дії в її бік.

А ще дуже любить всіх близьких, і просто хоче виправдати їх сподівання. Але тільки собою, справжньою, такою, як вона є. Рекомендую книжечку малим донечкам та читакам-матусям. Особливо, якщо мала паняночка почала помічати, що вона має не такі риси обличчя як у старших дівчаток, чи не так вправно з чимось справляється. Скільки людей, стільки й думок. А в нас про Паперову Царівну” склалося враження як про цікаву, красиву, потрібну і достойну книжечку на літо для дошкільнят і школярів молодшого віку.

Приємного всім читання влітку!

P.S.: Дякую дівчинці Лізі, що вирізала з картону ляльку, яка стала героїнею такої неперевершеної історії. Сподіваюсь, ляльку Ліза береже, щоб показати собі дорослій. Я теж маю власноруч зшитого пласкуватого сірого кота в коробці. Трохи нагадує таксу, бо я теж сама його малювала, а не з журналу. У нього зелені щирі очі з паєток і язичок з червоних ниток, і зовуть його Димок. Можливо, він теж колись стане головним героєм дитячої книги, або ж його супутником, як котенята Іза і ФіФі в “Паперовій царівні”.

Ірина Варламова

Купити книжку в Yakaboo.ua

(Visited 215 times, 1 visits today)
Ірина Варламова
Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.