Тамріко Шолі можна довіряти

фото: the-people.com

Невдалий роман може стати хорошим поштовхом для розвитку і відповіддю на багато запитань. Українська письменниця Тамріко Шолі знає про це не з чуток. Саме невдалі стосунки підштовхнули її до написання двох гучних книжок «Внутри мужчины» та «Внутри женщины», в яких зібрані історії реальних людей і одкровення самої Тамріко.

Тамріко, коли ви вперше відчули бажання писати?
– Тяга до творчості прийшла ще в 7-річному віці. Щоправда, в дитинстві читати довелося не так багато книжок через складний фінансовий стан в сім’ї … Свій перший серйозний твір «Синдром фантома» я написала в 17 років. Це історія про дівчинку- аутистку, яка поки ніде не видавалася, написана українською мовою.

Українською?
– Так, я народилася і до 15 років жила в Луганську. Школа була російськомовною. Але завдяки моїй мамі, вчительці української мови та літератури, я знаю «солов’їну» досить добре.

Після школи ви знали ким хочете бути?
– У 2001 році ми всією сім’єю вирішили переїхати до Києва, через те, що в столиці було більше перспектив для розвитку. Там я вступила до школи з історико-юридичним ухилом, а після цього – на юридичний факультет спочатку Лінгвістичного, а потім Київського національного торгово-економічного університету. Однак, вже на другому курсі я зрозуміла, що працювати юристом не буду. Хочу все-таки писати.

Моєю першою офіційною роботою була посада піар-менеджера в компанії, яка займалася дистрибуцією і виробництвом алкогольних напоїв, і я писала тексти про культуру споживання алкоголю. Мені було 19 років. Відразу після цього була робота журналістом в кулінарному виданні «Гурме», а після – кілька років роботи в різних журналах для жінок: «Поліна», «БЛИК для жінок», «IVONA bigmir.net», «VIVA», «Woman.ua », « Pink.ua ».

Коли ви задумали роботу над «Внутри мужчины» та «Внутри женщины»?
– Мені було 24 роки, у мене був невдалий роман, і я поставила собі за мету з’ясувати, чому всі чоловіки такі сво …. Почала випитувати у них їхні таємниці в особистих бесідах, а потім вирішила написати про це книгу, засновану на зізнаннях. Так вийшло 201 інтерв’ю, найкращі з яких увійшли в книжку. До моменту виходу «Внутри мужчины» у світ в 2012-му році, я почала роботу над інтерв’ю з жінками, які увійшли до другої книжки  «Внутри женщины» в 2014-му році. У першому проекті я намагалася зрозуміти чоловіків, а в другому – себе.

Як вам вдавалося налаштувати людей до настільки відвертих розмов?
– Напевно зіграло роль те, що під час інтерв’ю я з ними ділилася своїми особистими історіями, які теж увійшли до книжки.

І як на це відреагували ваші рідні та близькі?
– … Ще до появи книжок на прилавках, близькі наполегливо просили мене видалити з них відверті сцени й думки. Вони мені досі ставлять питання, як я можу розповідати про себе так багато особистого? Але такий мій шлях. Я переконана, що читачі повинні довіряти авторові, а для цього мені потрібно бути чесною в тому, хто я насправді.

Над чим ви зараз працюєте?
– В даний час я живу в Німеччині та працюю над дослідженням для нової книги.

А коли й чому вирішили переїхати з України?
– Переїхала в Вісбаден У 2014 році. Чому? Мені хотілося пожити трохи в Європі, і я вирішила вибрати Німеччину, тому що тут живе сестра. Тим більше, що мені дуже до вподоби маленькі міста. Крім того, Німеччина – країна з однією з найбільш розвинених систем книжкового бізнесу. Зараз крім роботи над новою книгою, я вивчаю тут і книжковий бізнес. Також я вивчаю німецьку мову в університеті міста Майнц і займаюся найулюбленішим справою – знайомлюся з дуже різними людьми з усього світу і пізнаю інші культури та погляди на світ.

Ольга Литовченко

(Visited 215 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com