Стосунки без визначення

Напевне кожен справжній книголюб знає оце відчуття: коли приходиш в книгарню, де безліч книг, аж очі розбігаються, проте вони чомусь постійно наштовхуються лише на знайомі назви, ігноруючи невідомі, – а так хочеться чогось по-особливому незвичайного і «невагомого»! І тоді хоч-не-хоч доводиться покладатися на милість продавця і купувати щось на чужий смак, який не завжди співпадає з твоїм.


За таким сценарієм розвивалися події і того разу, коли я прийшла в книгарню, і коли продавець мені запропонував «Наші розставання» Давіда Фонкіноса. О, як я зраділа тоді цій знахідці! Так, це був ризик – незнайомий автор і продавець, смаки якого я не поділяю. Але чомусь мені дуже хотілося придбати і прочитати саме цю книгу, хоча її обкладинка не вселяла в мене оптимізму.
Так от, Давід Фонкінос – відомий французький письменник і сценарист. Автор багатьох успішних сучасних французьких романів. За мотивами його роману «Ніжність» (La délicatesse) було знято у 2011 році однойменний фільм, режисером якого виступив він сам разом із свої братом Стефаном Фонкіносом. Лауреат п’яти літературних премій: премія Франсуа Моріака, премія Роже Нім’є, Prix Jean Giono, Кришталевий глобус та премія Ренодо. На сьогодні українською перекладена лише одна його книга «Наші розставання», що вийшла декілька років тому у видавництві «Нора-Друк», переклад Антона Кушніра. У 2014 році Давід Фонкінос був гостем Київського Арсеналу.

«Наші розставання» – це весела й одночасно сумна історія катастрофічно непростих стосунків між чоловіком та жінкою, які від самого початку були приречені на постійні розлучання. Фріц та Аліса випадково познайомилися на вечірці, куди були запрошені друзями. З першого погляду вони відчули, що їхні стосунки будуть виходом за рамки повсякденності. Це було справжнє кохання, яке робить тебе закоханим дурнем. Але існує безліч умовностей, через які не готові переступити навіть закохані. Вони й стають причиною повсякчасних розставань.

В романі оповідь ведеться від імені Фріца, закоханого чоловіка-меланхоліка. Це оригінальні весело-сумні думки на папері протягом майже тридцяти років розвитку стосунків із Алісою, а також захопливе спостереження за людським життям і настроєм, що мінявся у відповідності до злетів і падінь героя, які в свою чергу залежали від його внутрішнього емоційного стану. Іронічний погляд оповідача на те, що відбувається, приваблює читача з перших сторінок і не відпускає до самого кінця.

«Наші розставання» цікаві ще й тим, що Давід Фонкінос, наслідуючи Флобера, використовує тут досить незвичайний стилістичний прийом: у ньому основний текст переривається короткими довідковими енциклопедичними відступами, в яких автор наводить стислу інформацію про певні терміни, визначних людей, а також й «особливих» героїв роману. Крім того, роман містить багато іронічних приміток Фріца, винесених за межі основного тексту. Зрештою, це й не дивно, адже Фріц, завдяки своїм різностороннім зацікавленням, працює укладачем енциклопедій у видавництві «Ларусс», одному з найбільших видавництв Франції, що спеціалізується на виданні словників та довідників.

Читається роман легко і невимушено. Щодо перекладу, то за словами відомого літературного оглядача Ірини Славінської український переклад цілком читабельний, проте йому дещо бракує легкості оригінального тексту, де основною характеристикою є іронічність авторського тону. Але, як на мене, не зважаючи на це, роману все-таки притаманний неповторний французький шарм у всьому – у кожному слові та дії.

І хоч «Наші розставання» – це типовий сучасний жіночий роман з розряду «тих кращих», проте безумовно він стане гарним релаксом на вихідні всім прихильникам такого жанру, після якого виникне бажання продовжити дослідження творчості цього винятково легкого і приємного француза.

Мар’яна Глинка

Купити книги автора в Yakaboo.ua

(Visited 89 times, 1 visits today)