Слово перекладачу: про романи Джордано, Ґілберт, Ішіґуро та Шевальє

Ілюстрація: Marco Goran Romano

До цьогорічного Форуму видавців у Львові Старий Лев готує величезну кількість новинок. Почесне місце серед них займають переклади творів, які вже встигли здобути світове визнання. Розповімо вам про кілька найближчих та найяскравіших перекладів від ВСЛ. А слово дамо людям, які безпосередньо працювали (й досі працюють) над виданнями. Занотовуймо у віш-листи!

Результат пошуку зображень за запитом "«Чорне і сріблясте»"

Перекладач Андрій Маслюх – про книгу Паоло Джордано «Чорне і сріблясте»

Вже з перших сторінок цієї книжки зрозуміло, що автор за шість років, які минули після виходу «Самотності простих чисел», помітно виріс власне як літератор: тут дещо відмінна, складніша стилістика, рафінованіша мова, помітніша експресивність. Як і в першому своєму романі, він піднімає складні теми, і тих тем тут, попри невеликий обсяг, чимало: життя і смерть, хвороба, вплив на сім’ю з боку начебто сторонніх, але насправді дуже важливих осіб, нерозуміння, життєвий вибір, страх… І все це переплетено і пов’язано між собою так майстерно, що читається на одному подиху. Взагалі Паоло Джордано належить до тих авторів, які добре вміють підмічати те, на що наче й дивишся, але не бачиш, доки тобі не покажуть. А ще він спонукає думати – не найгірша риса для письменника, як на мене, – причому робить це якось природно, в абсолютно ненав’язливий і небанальний спосіб. Ну, і традиційні вже аналогії зі світом математики-фізики-хімії – іноді настільки несподівані і точні, що просто перехоплює подих.

Перекладач Ганна Лелів – про новий роман Елізабет Ґілберт «Походження всіх речей»:

Роман Елізабет Ґілберт захопив мене майстерним поєднанням вигаданої сюжетної лінії зі справжніми історичними подіями й персонажами. Це книжка про Америку XIX століття й екзотичні тихоокеанські острови, про ботанічні сади й ніжну любов до рослин, про жінку, яка могла б скинути з п’єдесталу самого Чарлза Дарвіна, якби її життя склалося інакше, про шалене кохання й трагічні непорозуміння. Такі сюжетні перипетії й інтелектуальне багатство тексту й надихнули мене на переклад цього роману. Працюючи над ним, мала добру нагоду вдосконалити свої знання з ботаніки, садівництва й теорії еволюції. А ще дізнатися про домашні забави й дозвілля американської молоді XIX століття й перечитати уривки з середньовічних філософських трактатів, що їх обговорюють головні герої. Це інтелектуальна, багата проза, написана добірною мовою, з якої кожен читач візьме щось для себе.

Читати: уривок із українського перекладу роману “Походження всіх речей”

Іван Янчишин, кулінарний консультант – про книгу Джеймі Олівера «Готуємо з Джеймі»
Зануритися з головою у книгу – це як пірнути у море після важкого спекотного дня. А коли мова йде про видання Джеймі Олівера – то це бігти стрімголов до холодильника, перевіряючи, чи є необхідні інгредієнти, а потім – марафон по магазинах, де робиш запаси за рекомендаціями Джеймі. Ця книга – суцільна насолода, неймовірне задоволення і феєрія гастрономічних переживань. Маю таке відчуття, що, зачитуючись нею ночами, я відчував ті ж самі емоції, що й особливо чуттєві дівчата під час читання любовного роману. Книга дійсно надихає на нові кулінарні звершення не тільки професіоналів, а особливо й початківців. У першій частині видання – докладний опис процесу приготування, що суттєво спростить вам життя. Приємно здивувало, що у більшості рецептів використані прості та зрозумілі продукти. Дякую, Джеймі!


Перекладач Олександра Гординчук – про роман Трейсі Шевальє «Дівчина з перловою сережкою»

На «Дівчину з перловою сережкою» я натрапила під час відпустки в Іспанії, у книгареньці в Севільї, де намагалася знайти собі щось цікаве почитати. Про те, що маю її перекласти, вирішила десь на середині першого розділу. Мене твір захопив своєю багатогранністю — тим, що це і книжка про стосунки дівчини-служниці, яка мала чутливе до краси око, та її господаря, видатного художника, і про дорослішання, і про відданість мистецтву, і про те, як воно — бачити в людині генія, а в генії — людину. Мені сподобалася Ґріт як персонаж, те, як вона детально описує події, як вона вміло вибудовує лінію стосунків, як вона намагається ділити себе між мистецтвом та обов’язком. Як на мене, цей чудовий роман може бути екскурсом в історію і можливістю на якусь мить зазирнути за лаштунки Мистецтва.

Перекладач Софія Андрухович – про книгу Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене»

Ішіґуро належить до тих рідкісних авторів, сили яких неможливо розгадати. Від тексту, який він снує, складно відірватися. Читач не знайде у цій прозорій прозі карколомних перипетій, а відчуватиме натомість, як йому перехоплює подих і стискає горло. «Не відпускай мене» – роман не тільки про те, що в недалекому майбутньому може стати реальністю, але й про реальну і незмінну людську суть, про близькість між живими істотами, про крихкість цього ось життя. Історія, розказана так інтимно, ніби хтось нашепотів її вам на вухо, поклавши голову на вашу подушку.

Читати: уривок українського перекладу роману “Не відпускай мене”

Джерело: блоґ ВСЛ.

(Visited 183 times, 1 visits today)