Перший великий роман нового століття. Вінфрід Зебальд “Аустерліц”

У продажі з’явився довгоочікуваний новий наклад одного із найбільш цікавих творів 2000-х років – “Аустерліц” Вінфріда Зебальда. У зв’язку із цим ми вирішили ще раз згадати про роман, який називають критики першим великим романом нового століття, та розповісти про цього гідного, але маловідомого автора.

Про такі книги прийнято шкодувати, що вони пізно тобі трапились. Хоча тут варто зауважити “Аустерліц” не такий вже старий, виданий у 2001-му. І вже з цього часу відліку його називають першим великим романом нового століття, а Зебальда останнім великим письменником минулого сторіччя.

Це книга, в яку потрібно “в’їжджати”. Речення довгі, стиль старомодний, якщо можна так сказати. І навіть в англійському перекладі (в оригіналі вона написана німецькою) відчувається німецький педантизм, довгі слова, розтягнуті, майже безкінечні думки.

Читати:  Гірка правда: п’ять нетипових книг про війну

У ній цікавий оповідач. Він не розповідає історію, а переказує усе те, що йому розповідає по ходу оповіді головний герой Аустерліц. Це наче не текст, а сама історія, яку тобі хтось (у цьому разі й Зебальд) переповів, ще й фото показав, щоб ти справді повірив у її справжність.

Має багато фотоілюстрацій. Ось із ними усе цікаво. Вони напіврозмиті, нечіткі, майже не мають ніякої художньої цінності. Це може бути шматок фасаду будинку, квиток на поїзд, очі сови, у порівнянні із очима філософа, двері та вікна будинків. Їх головна ціль створення атмосфери.

Lothe.files_image002
Це художня книга, а фото на її сторінках наче тебе постійно переконують у справжньості цієї історії. Бо історія не є якоюсь унікальною, вона могла статись і ставалась із багатьма людьми в Європі у часи Другої світової війни. Це історія про хлопчика, а потім чоловіка Жака Аустерліца, якого під час війни чотирирічного вивезли із Чехії до Англії, щоб урятувати від нацистів. Де вже він виріс у прийомній сім’ї. І до студентських років не знав про своїх справжніх батьків (євреїв) і своє походження. Нічого не знав. Навіть справжнього імені. І книга буде власне про ці пошуки. Збирання себе по дрібницях, частинках, вишукування себе у забутих локаціях, містах та вулицях. Вибачайте за спойлер, але ж справа не в історії. А в методі її розповідання.

зебальд
Вінфрід Зебальд

Вдячна тому моменту, коли цієї зими дізналась про Зебальда на одній із літературних лекцій. Але не скажу, що тоді розповідь про нього дуже вразила, зачепила, але так щоб дуже, ні. Бо тут справа не в історії. Сама й біографія німця Зебальда не така багата на події, як інколи нам хочеться. Майже усе життя прожив закордоном, у Великій Британії. Викладав там сучасну німецьку літературу та керував Британським центром. У деяких його творах прослизає думка, що він би не хотів себе асоціюувати із власною батьківщино, не хотів би розуміти рідну мову.Відторгнення від усього німецького у нього почалось ще у школі, коли він вперше побачив концтабір у фільмі. Його батько служив у гітлерівській армії, але нічого про це не розповідав. Пізніше про Голокост йому розповідав дід.

І найлітературнішою серед усіх його фактів біографії, мабуть, є його смерть. Він розбився у автокатастрофі. Їхав разом із донькою. Вона врятувалась. Це сталось у грудні 2001-го. Того ж року Зебальд написав “Аустерліц”. Крім нього залишилось ще три романи. Ось уся й бібліографія.

Так-от зачепив мене він не відразу, а десь в процесі. Почала читати книгу в Будапешті, майже випадково, забувши підібрати собі ідеальне угорське чтиво для атмосфери. Хапалась ривками, майже, без бажання. Але раптом коли навколо був оцей весь Будапешт із старою, а тепер новою Європою, зловила себе на тому, що мені читати це не те, щоб дуже нудно, але майже болісно; усе рухається повільно, навколо зображень та описів будинків, архітектури. Але ти розумієш, що відірватись від цього неможливо. І чим більше ти поринаєш у цей Зебальдівський, повільний, тривкий, надзвичайно зображувальний, із напівтонами світ, тим менше тобі хочеться із нього виходити.

Це книжка, яка однозначно потрапляє в маст. Такі книги потрібно читати. Це книжка про пошук себе та своєї ідентифікації. І цей пошук настільки добре описаний, що й геть нема з ким порівняти.

Джерело: блог Етажерка.

Купити книжку в Yakaboo.ua

(Visited 400 times, 1 visits today)